Учора у Львові закінчилися урочистості зі святкування падіння «залізної завіси» — 20 років тому в Центральній та Східній Європі почали валитися комуністичні режими. Організували конференцію колишні та теперішні члени «Товариства Лева» — молодіжної організації, яка свого часу стала одним із двигунів антикомуністичного руху в Україні. Поговорити про минуле, а головним чином — про майбутнє, зібралися сотні безпосередніх учасників подій — з України, Польщі, Прибалтики та Білорусі. Приїхали легендарний революціонер Вітаутас Ландсбергіс та білоруський руйнівник совдепу Станіслав Шушкевич. Напутнє слово українцям передали, щоправда, у відеозверненні, дві знакові постаті — американський геостратег Збігнєв Бжезінський та чехословацький практик революції Вацлав Гавел.
Львів місцем зустрічі обрали не випадково — адже саме це місто, як нагадав присутнім глава американського фонду підтримки демократії Карл Гершман, є «мультикультурним форпостом Європи на Сході». Саме у Львові влітку–1988 представники п’яти радянських республік заснували Координаційний комітет патріотичних рухів народів СРСР.
Пан Гершман нагадав, що революційне гасло «За нашу та вашу свободу» вперше використали демократи Польсько–литовського братства у повстанні 1830 року на підтримку російських декабристів, і в оригіналі слоган було написано польською та російською мовами. Згодом він лунав в угорському повстанні 1848 року. Ці слова пролунали і в 1968 році, під час однієї з перших демократичних демонстрацій у Радянському Союзі, коли семеро російських дисидентів вийшли протестувати проти окупації Чехословаччини.
«Я завжди вважав, що Україна має права на свою незалежність. Це те, що має неодмінно статися, і коли це станеться, це означатиме кінець імперської системи, яка так багато років не давала українцям свободи», — сказав у своєму відеозверненні Збігнєв Бжезінський. Не оминув він й унікальної місії Львова. «Це місто для мене має особливе значення, бо мій батько у молодості воював у Львові в боях за залізничну станцію. Цей конфлікт був між поляками і українцями, а мій батько воював на польській стороні. Проте я чітко пам’ятаю: він завжди казав, що ця війна була братовбивчою. Ця війна була вигідна імперській державі, яка захопила Україну та хотіла захопити Польщу».
Зараз, за словами Бжезінського, імперії себе вичерпали і незалежність націй є правовою нормою, та й істинне громадянське суспільство і демократія не можуть існувати в імперській системі. Тож саме у незалежній демократичній Україні він побачив перспективу і для Росії: «Україна не лише в історичному, а й у геополітичному значенні є важливим компонентом подальшої еволюції Росії, яка може відігравати належну їй роль у співдружності націй як одна з провідних держав». Щоправда, для виконання цієї місії «Україні треба зберегти власну незалежність та поборотися за неї, особливо зараз, коли незалежність України є в більшій небезпеці, ніж 20 років тому». Саме з цього, на думку Бжезінського, українцям і варто зробити належні висновки щодо національної єдності, незалежності та права бути частиною
Європи.