Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.
Про зміну геополітичного клімату в трикутнику США—ЄС—Росія та непросту євроінтеграцію України, обтяжену президентськими виборами, «УМ» розповів член комісії закордонних справ Європарламенту, представник Польщі Павел Коваль, який зараз очолює делегацію комісії співпраці ЄС—Україна.
— Пане Коваль, як у Європарламенті оцінюють передвиборчу ситуацію в Україні?
— Для спостерігачів Європарламенту має велике значення те, що відбувається в Україні під час передвиборчої кампанії, ще до її формального початку. Європейські парламентарії звертають увагу на заяви українських політиків, котрі балотуватимуться в президенти, щодо інтеграції з ЄС — ці заяви звучать подібно, хоча суттєва різниця між ними відчутна. Це демонструє, що в Україні може бути піддано сумнівам ефективність співпраці з ЄС. Як на мене, це ризикований підхід до такої крихкої справи, як процес підготовки угоди про асоціацію, та реалізація програми Східного партнерства. Я сам охоче захищаю позицію України, наголошуючи на малій ефективності дій ЄС, особливо, що стосується політичних обіцянок Україні, але занепокоєння багатьох спостерігачів тепер перетворилися на стійкий сумнів у ефективності стосунків України з ЄС. Особливо, якщо в цьому контексті ми подивимось на економічно–політично–мілітарну пропозицію, яку в різний, часто досить завуальований, спосіб робить Кремль. Я побоююсь, аби політичним елітам не вдалося переконати український народ, що стосунки з ЄС є чимось не дуже бажаним.
— Тобто в Брюсселі занепокоєні ситуацією з виборами в Україні?
— Скажу, про що говорять у брюссельських кулуарах. Там така атмосфера, що всі готуються до надання Україні допомоги під час виборів. Виборчий процес буде дуже детально спостерігатися. До певних стратегічних речей уже підготувались. Певні настрої мають синусоїдальний характер, і зараз ситуація подібна на ту, що була пізньої осені 2004 року, перед Помаранчевою революцією. Ситуацію в Україні оцінюють як дуже складну. Часто люди, котрі мене вітали із тим, що я маю можливість займатися українськими справами від імені Європарламенту, зараз кажуть, що ситуація найгірша за весь час української незалежності. Варто чітко усвідомити, цикл зацікавлення Україною зумовлений перебігом президентських виборів, і вони в контексті побудови репутації України відіграють величезну роль. Тож мене лякає та легкість, із якою в Україні піддають сумніву відносини з ЄС. Це дуже допомагає тим у Європі, хто каже, що у подальшому поглибленні стосунків з Україною немає сенсу.
— Що було на останньому засіданні Делегації комісії зі співпраці ЄС—Україна, котре відбулося 6 жовтня?
— Було виразно вказано, що слід припинити до кінця року розмови щодо угоди про асоціацію. Торговельна частина досі залишається незакритою, решту елементів угоди загалом узгоджено. Я не був задоволений заявами представника Європейської комісії, адже він мав чіткіше увиразнити, які саме недоліки є у торговельній частині. У пресі інформації було більше, ніж у його виступі. Цього року угоду підписано не буде, але певні деталі будуть узгоджені під час саміту Україна—ЄС. Представники Європарламенту наприкінці жовтня у Києві будуть проводити зустріч на максимально високому рівні, аби дізнатися про позиції всіх основних кандидатів на президентських виборах.
— Чи змінилася політика ЄС до України в контексті російсько–грузинської війни? Чи є небезпека, що в Криму може повторитися сценарій, подібний до того, що був у Південній Осетії?
— Більшість спостерігачів визнає, що у політиці Росії є спроби повернення до явищ, пов’язаних із так званими зонами впливу. Політика Росії щодо України досить чітка, особливо це було помітно в останніх листах до Ющенка. Росія прагне знайти спосіб більш відвертого впливу на ситуацію в Україні. Свого часу вона шукала подібних способів щодо Грузії. Упродовж останніх років здавалося, що хоч чимала частина українського суспільства через культурну схильність до Росії і приймала подібні послання, але Україна є міцним горішком. Чимало залежатиме безпосередньо від перебігу виборів, скажімо, кількість і якість проукраїнського лобі в ЄС, котре пильнуватиме правила гри у стосунках між Росією та Україною. Якщо цього не буде, я песимістично оцінюю подальший розвиток подій.
— Тобто в переговорах між ЄС та Росією зник поважний важіль?
— Ситуація дещо змінилася після саміту в Ханти–Мансійську, де було визначено новий зразок умови, чи рамкову угоду між ЄС та Росією із застереженням, що певні моменти готуватимуться з урахуванням того, що вони будуть реалізовуватися в умовах Лісабонського договору, за яким рішення в ЄС прийматимуться більшістю голосів, а не потребуватимуть одностайності. Тож формальний торгово–економічний процес між ЄС та Росією вже не є добрим інструментом впливу на Москву. Лишаються політичні інструменти, котрі значною мірою залежатимуть від провідників європейських держав і в майбутньому переважно належатимуть до компетенції Європейського парламенту. Скажу однозначно: ваші січневі вибори стануть для всіх європейських кіл, що впливають на рішення українського питання, лакмусовим папірцем, який і визначатиме подальшу долю стосунків ЄС з Україною. Фактичний стан підготовки виборів і їх проведення будуть надзвичайно важливими. Без чесного проведення цих виборів не можна буде вжити достатніх можливостей, політичних та формальних, для тиску на Росію.
— Тобто після виборів Україна може лишитися з Росією сам на сам? Чи Захід не залишить Україну?
— Ні, Захід Україну не залишить, натомість, найчесніше сказати, зараз найбільше залежить саме від українців. На руку багатьом європейським політикам грає замовчування необхідності розширення ЄС, і якщо Україна чітко не покаже, що ЄС — це її власний вибір, то потім буде важко відбудовувати те, що ми зробили впродовж років. У ЄС чітко фіксують небезпеку, коли чимало провідних українських політиків у той чи інший спосіб ставлять під сумнів європейський вибір. Адже політичної обіцянки Україні з боку ЄС щодо вступу справді немає. І політикам у демократичній країні (а нинішня Україна є стовідсотково демократичною країною) дуже важко говорити про потребу євроінтеграції, особливо під час виборчої кампанії, адже вони виглядатимуть непереконливо. Я це розумію. Але тут така справа — ті представники ЄС, що свідомі потреб України, того, що Україна має бути в ЄС, і працюють над розширенням ЄС, так само працюють і над тим, аби на адресу України надійшла політична обіцянка її інтеграції. Але водночас ідеться і про необхідність чітких і конкретних кроків з боку України — щодо підготовки законодавства, реалізації програми Східного партнерства. Це все одна спільна справа.
— Як ви прокоментуєте побоювання, мовляв, Росія домовилась понад українськими головами із Бараком Обамою чи Ангелою Меркель і саме тому євроатлантичні процеси штучно гальмуються, непомітно, але послідовно?
— Нинішня ситуація в Європі непроста. У площині інтересів ЄС та Штатів Росія відіграє роль інакшу, ніж два роки тому. Вона стала партнером трикутника США—ЄС—Росія, хоче брати участь у рішеннях, що стосуються Центральної Європи, і не хоче, аби Україна рухалась до ЄС та НАТО. Можливо, Москва була б готова погодитись, аби Україна йшла до Євросоюзу, але на якихось російських умовах. Але не можна сказати, що з боку Євросоюзу всі підтримують таку позицію. У ЄС чимало впливових політиків вважають, що Україна повинна реалізовувати європейський вибір незалежно від Росії. Безперечно, в останній час впливи Росії зросли непропорційно до її потенціалу. Але це не триватиме вічно.
— Чи можна вважати, що в разі «грузинського синдрому» Україні буде зараховано те, що свого часу вона відмовилась від атомної зброї?
— Так повинно бути. Гарантії безпеки, що отримала Україна, на початках своєї незалежності наважившись на цей сміливий крок, буде дотримано, між іншим, і з боку Сполучених Штатів. Цей приклад наочно показує, що коли ми серйозно замислюємось над безпекою, то, на жаль чи на щастя, треба дослухатись до своїх партнерів, котрі поважають правила гри і водночас гарантують безпеку. І якщо йдеться про реальні гарантії безпеки, то зараз найбільша гарантія безпеки для України — у розширенні НАТО.
Павел Коваль
Народився 1975 року. За освітою історик. Колишній віце–міністр закордонних справ Польщі, відповідальний за відносини з державами Східної Європи. Був віце–головою комісії Сейму із закордонних справ. Депутат Європарламенту. Був одноголосно обраний головою делегації комісії Європарламенту зі співпраці ЄС—Україна. Член політичного комітету партії братів Качинських «Право і справедливість».
Результати дослідження сприйняття корупції в Україні серед членів Американської торговельної палати показують, що бізнес, на жаль, наразі не спостерігає суттєвого прогресу у боротьбі з корупцією, однак сподівається на покращення ситуації у 2016 році. >>
Для проведення свого чергового саміту лідери країн «Великої сімки» (а точніше, господиня заходу, Німеччина) обрали справжній райський куточок. Мальовничий замок Ельмау, неймовірної краси краєвиди Баварських Альп, чисте гірське повітря з гіркуватим присмаком цілющих трав, мелодійне калатання дзвіночків на шиях флегматичних альпійських корів... Ну як працювати в такій розслаблювальній атмосфері? >>
Лідери «Великої сімки» не лише говорили про Україну на саміті в Баварських Альпах — дехто з них туди й поїхав «транзитом» через Київ. Окремо варто наголосити на візиті прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе — першого в історії двосторонніх відносин між нашими країнами. >>
Сьогодні в Ризі стартує саміт програми Європейського Союзу «Східне партнерство». Уже відомо, що про скасування візового режиму з ЄС для України на цьому саміті не повідомлять — наша держава не встигла виконати й половини пунктів Плану дій з візової лібералізації (ПДВЛ), необхідних для надання безвізового режиму. >>
Держдума Росії ухвалила законопроект про «небажані» в Росії іноземні та міжнародні неурядові організації. Згідно з документом, ідеться про неурядові організації, які «створюють загрозу основам конституційного ладу РФ, обороноздатності країни та безпеці держави». >>
Немає сумнівів, що Євросоюз є корисним для його членів міждержавним утворенням. Але навіть у дружній родині конфліктів не уникнути. Європейська Комісія розпочала процедуру проти Німеччини за порушення союзного закону про мінімальну оплату праці. >>
