Позавчора, 2 вересня, у Палаці кіно на острові Лідо офіційно відкрили черговий кінофорум, що є частиною Венеційської бієнале. Церемонію відкриття вела чарівна італійська актриса Марія Грація Кучінотта, яка починала як модель, а в останні роки перекваліфікувалася в продюсери. У 1994 році синьйора Кучінотта вже з’являлася на кінофорумі у Венеції — як героїня фільму «Поштар» Майкла Редфорда. Тепер італійку удостоїли честі бути господинею церемонії відкриття та закриття.

У галереї–крамничці біля головних воріт у «Мистецький арсенал», паралельно до виставки «З глибин», відкрито експозицію «Коростенський фарфор». За концепцією вона не має нічого спільного з архаїчною і сучасною пластикою, що розміщена всередині «Арсеналу», хіба що, як каже Ірина Мамонтова, перший заступник голови правління закритого акціонерного товариства «Коростенський фарфор», їх підтримує одна і та ж людина — Віктор Ющенко. «Ще до того, як він став Президентом, Віктор Андрійович приїжджав до нас на завод, купував сервізи «Мальовнича Україна», «Царівна». Маємо навіть тарілки з його підписом», — хвалиться почесним покупцем Ірина.

Наступний тиждень для останнього фільму Кіри Муратової «Мелодія для шарманки» буде бенефісним. Навіть якщо журі міжнародних фестивалів залишать стрічку поза увагою, її побачать і про неї почують майже одночасно на двох кінцях світу — на Міжнародному кінофестивалі в Торонто у програмі «Майстри» (з 10 по 19 вересня) і в основному конкурсі XVIII Відкритого фестивалю кіно країн СНД, Латвії, Литви й Естонії «Кіношок–2009» в Анапі (з 13 по 20 вересня). «Фестиваль у Торонто — один із найважливіших ринків кіноіндустрії. Це найбільший фестиваль у світі з найширшим діапазоном жанрів. Те, що Україна вперше буде представлена на ньому стрічкою такого майстра, як Муратова, дає гарантію, що наш фільм не залишиться непоміченим», — зазначив продюсер «Мелодії для шарманки» Олег Кохан.

Цьогорічне літо Оксани Забужко минуло в режимі жорсткого графіка. Усамітнившись у лісі, на кордоні Голландії й Німеччини, письменниця завершувала новий роман «Музей покинутих секретів» із невеличкою, за її словами, перервою на певні виробничі моменти — інтерв’ю для місцевих мас–медіа з нагоди виходу у голландському перекладі її «Польових досліджень з українського сексу», лекцій для студентів. До Києва пані Оксана прилетіла наприкінці серпня буквально на пару тижнів, звідки вже у перших числах вересня збирається на літературний фестиваль до Словенії. У цьому проміжку нам і пощастило вихопити її зі звичного цейтноту, домовившись про зустріч для читачів «УМ».