Люди йшли і йшли... Здавалося, що цьому потокові немає кінця–краю. Такої масової похоронної процесії 50–тисячний Марганець ще не знав — так принаймні стверджували мої співрозмовники.
Біля труни загиблого вже виплакала всі сльози мати. Ще стримував себе батько, який терміново приїхав із Москви, де перебував на звичних для марганчан заробітках. Дуже плакала дівчина, з якою Сергій, кажуть, уже готувався до весілля... На стіні будинку, де мешкав загиблий, хтось написав «Бондик Super» — як своєрідний вияв поваги до нього. Присутні не могли повірити, що співробітника міліції могли вбити серед білого дня — точніше, близько шостої години недільного вечора, коли Україна відзначала два свята — Конституції і молоді.

«Експериментальним» пацієнтом лікарів став 63–річний Микола Николаєнко з Великоолександрівського району Херсонщини. Чоловік отримав травму, не сумісну з життям, коли сідав у бричку: кінь чогось злякався, різко смикнув віз — і наїзник полетів під колеса брички, сильно вдарився головою об землю і поламав шийний відділ хребта. «Зуб» другого шийного хребця відламався, вискочив зі свого місця і розпався на частини. До того ж цей підступний хребець захищає ділянку стовбура спинного мозку, що відповідає за дихання, серцебиття і рух. Чоловіку паралізувало руки, майже відмовили ноги, а дихав він через силу.