У Всесвітній день свободи преси, який відзначається 3 травня, Національна спілка журналістів та Інститут масової інформації оприлюднили свої рейтинги «Вороги преси–2008». За те, що у справі викриття «ворогів» ці дві організації діяли не разом, кожна з них уже отримала свою порцію критики. Підходи до складання «чорних списків» у ІМІ та НСЖУ відрізняються, причому суттєво. Спілка журналістів указала на збурювачів локальних конфліктів, тобто на представників судової чи місцевої влади, які «душать» журналістську свободу на місцях. Інститут масової інформації натомість «пройшовся» по відомих усій країні іменах.

Конституційний Суд постановив, що внесення кандидатур Прем’єр–міністра та пропозицій до складу Кабінету Міністрів «належить виключно до повноважень коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої згідно з частинами 6,7 статті 83 Конституції України». Таке рішення тлумачі Основного закону ухвалили, розглянувши подання Президента.

Партії, в ідеальному випадку, відображають певні погляди частини наших людей і пропонують свій шлях розвитку суспільства. Як виразники цих поглядів і побажань і для реалізації їх вони і потрапляють у парламент.

Усе хороше рано чи пізно закінчується, і з наступного тижня, коли політики повернуться з короткого перепочинку, ми мимоволі змушені будемо згадати про близькість президентських виборів. А отже, і про те, що десь там тліє іскра союзу між Блоком Тимошенко і Партією регіонів. Коаліцію вони, може, й не створять, але те, що лідерка БЮТ прагне залучити у свої союз­ники всі можливі сили, і передусім «Регіони» з їхньою електоральною та олігархічною потугою, помітно неозброєним оком. Очевидно, саме потреба зайвий раз довести ПР свою готовність до співпраці й спонукала Юлію Володимирівну пройнятися любов’ю до такої одіозної (з точки зору українських націонал–патріотів) фігури, як Дмитро Табачник.