Віктор Ющенко: Відповідь на виклики одна — єдність

01.04.2009
Віктор Ющенко: Відповідь на виклики одна — єдність

(Миколи ЛАЗАРЕНКА.)

«Ми не перейшли останньої межі»

Зараз непросто і в Україні, і в світі. Нам потрібна спокійна оцінка ситуації. Нехай мене почує кожен, хто мислить, і кожен, для кого Україна — не пожива і не тимчасове пристанище. (...) Я звертаюся сьогодні до всіх — до кожного, хто підтримує мене і хто виступає проти, хто не втрачає віри і хто зневірився. (...)

Ми — не в прірві і не на узбіччі. Ми — посередині шляху, який здатен привести нас до справді вільного, заможного, безпечного, кращого суспільства. Без пафосу і перебільшення. Ніхто не перекреслить наші результати. Але ми могли б зробити у стократ більше, якби поняття національної гідності і єдності стали спільною основою для всіх. І особливо для українських політиків.

Наш нинішній стан — не унікальний. Через схожі випробування проходили десятки інших держав і народів — Німеччина, Польща, Іспанія, Чехія, Сполучені Штати. Відповідь на виклики — завжди була одна: єдність. Незалежність і національна гідність. Здатність переступити через амбіції. Готовність жити своїм життям і розумом, а не наказами з чужих столиць. Бажання побачити один в одному найважливіших партнерів, а не конкурентів, яких необхідно обіграти будь–якою дорогою ціною.

Я прошу націю, я прошу всіх нас об’єднатися задля нашого суспільного прогресу. Об’єднатися там, де розпочинаються основні інтереси держави, нації і української людини. (...)

Наше внутрішнє становище — складне, втім не катастрофічне. Ми не перейшли останньої межі. Але вже сьогодні безпосередньо знаходимося перед лицем трьох серйозних загроз — економічного занепаду, поглиблення політичної кризи і масштабного соціального протесту. (...)

Прошу вгамувати політичні пристрасті і накласти мораторій на конфліктне з’ясування взаємин. Президентська кампанія починається за чотири місяці до виборів. Отже, запрошую до вересня відтермінувати будь–які дії, розраховані на отримання дочасних політичних дивідендів.

«Треба забрати пільги у багатіїв»

Я пропоную єдиний національний антикризовий план, який дозволить врятувати країну і захистити мільйони наших людей. Він має дві взаємопов’язані складові: економічна програма і політичні заходи.

Перше. Економіка. (...) Насамперед — треба відновити фінансову стабільність у державі. Я неодноразово підкреслював, що існуючий Державний бюджет на 2009 рік є популістським, він спотворює роль державних фінансів. Він є серйозною загрозою для стабільності національних грошей і цін. Нам потрібно максимально скоротити всі непродуктивні витрати і нарешті почати жити по статках. Це стосується всіх і кожного — від держави до бюджетів підприємств і кожної української родини. (...)

Нам потрібна пенсійна реформа. Я вимагаю скасувати всі спеціальні пенсії, увівши єдиний критерій — зарплата і стаж. Це має зробити Верховна Рада і, насамперед, коаліція. Ми повинні запровадити податок на нерухомість для заможних верств населення, що зміцнить фінансову базу місцевого самоврядування. (...) Потрібно навести порядок у пільгах, адже в Україні 19,5 мільйона пільговиків. Це чи не половина населення — такого не витримає жодна держава. Ті, кого ми називаємо заможними людьми, отримують найбільше дотацій від держави на оплату газу, електроенергії — і цього не можна нічим пояснити. Соціальна справедливість — це підтримка найбідніших, найбільш незахищених верств населення. Це — допомога тим, хто хоче працювати. І це — жорстке обмеження для кожного, хто прагне нажитися на бюджеті. (...)

Треба вичерпно підтримати банківську систему. Вона — хребет економіки, який тримає м’язи реального сектору. Держава негайно повинна взяти на себе відповідальність за банки, які знаходяться в скрутному становищі і ввійти в їхній капітал. (...) Я відповідально прошу українських громадян відновити довіру до банків, не забирати свої депозити, не завдавати шкоди ані собі, ані дер­жаві і, в тому числі, підтримати таких самих людей, як ви, що отримали кредити. (...)

«Селянин нагодує Україну»

Ми маємо зосередити максимальну увагу на потенційних точках зростання української економіки. Це, насамперед, аграрна сфера та малий і середній бізнес. В аграрній сфері, в першу чергу, потрібно підтримати ринкове ціноутворення на продукцію нашого виробника. Адже жодні інвестиції не замінять тих втрат, які несе село від адміністративного втручання. Минулого року було заблоковано експорт шість мільйонів тонн зерна. Більше того — цим зерном були забиті всі елеватори, що не дозволило прийняти новий врожай. Зерно зіпсувалося, кон’юнктура стала невигідною, селяни втратили два мільярди доларів США — це вдвічі більше всієї підтримки АПК, що перед­бачена держбюджетом. (...)

І найважливіше. Я вимагаю нарешті ввести вільний продаж землі. Мораторії, які були накладені чотири рази поспіль, є нічим іншим, як новітньою формою кріпацтв. Селянина потрібно звільнити і він врятує й нагодує всю Україну, і не тільки Україну.

Малий і середній бізнес. Це — наш головний партнер у збереженні зайнятості, забезпеченні необхідними товарами та послугами населення. Мова про майже чотири мільйони найбільш економічно активних громадян. (...) Треба спростити регуляторні обмеження на започаткування, здійснення і припинення бізнесу, зробити так, щоб запрацювала законодавчо встановлена система перевірок, в тому числі податкових. Україна є заповідником радянської системи стандартизації та сертифікації, що залишилася лише у нас серед всього пострадянського простору. (...)

«У нижній палаті лишиться турбулентність, а верхня — єднатиме»

Ми повинні навести порядок не лише в господарстві, а й в усьому домі. Отже — політичний блок.

Скажу коротко: кардинальна зміна виборчої системи повинна стати основою для якісного кадрового оновлення влади як в центрі, так і на місцях. Існуюча закрита пропорційна система вичерпала себе, вона зруйнувала ефективність влади і особливо — місцеве самоврядування. За відсутності належної культури політиків, вона — скомпрометована в очах мільйонів громадян. Парламент зобов’язаний як єдиний законодавчий орган забезпечити здійснення реформи виборчої системи — перехід до відкритих виборчих списків на парламентських виборах та до мажоритарної системи на всіх місцевих виборах. (...)

Але тільки цього замало. Ми повинні без зволікань перейти до створення та запровадження моделі управління державою, що відповідатиме потребам і цінностям України як європейської держави, сучасним викликам. Переконаний, що це є справою найбільшого національного значення.

До цього нас спонукають очевидні вади нинішньої організації публічної влади.

Вони, насамперед, зумовлені політично непродуманими і передчасними змінами Конституції у 2004 році. Цими змінами було спотворено всі основні складові організації влади. Підмінено природу місцевого самоврядування через запровадження виборів за партійними списками, що знищило самоврядування. Створено дуалістичний гібрид в організації виконавчої влади, за якої вплив Президента був обмежений, а повноваження уряду не були врівноважені відповідальністю перед парламентською коаліцією і обох разом — перед народом. У парламенті зосереджено не тільки функції законотворення та формування виконавчої влади, а й формування судової влади та всіх керівників визначальних інституцій у державі.

Наголошую — суспільство має чіткий запит на єдність дій влади при одночасному збалансуванні повноважень між її гілками. Пропозиції, які лунають зараз про перехід чи то до суто парламентської, чи президентської форми правління, — це чергова спроба переформувати владу під когось або ж для когось. Я відкидаю будь–які прояви владного егоцентризму та намагань узурпації влади. Суспільство вимагає не сильної руки, як дехто думає, а влади закону і порядку.

(...) Я пропоную перейти до двопалатної побудови парламенту з одночасним зменшенням загальної чисельності народних обранців. Крім цього, має бути нарешті виконана принципова вимога людей — скасування необмеженої депутатської недоторканності. Всі умови назріли.

Показово, що більшість країн Європи, які є унітарними, мають двопалатні парламенти (назву Чехію, Польщу, Францію). Державі потрібен парламент європейського зразка — Національні Збори України, що будуть поєднувати в собі і політичне, і територіальне представництво.

Нижня палата — Палата депутатів — будучи обраною шляхом прямих виборів за пропорційною системою, є органом політичного представництва народу. Крім законодавчої функції, на нижню палату покладається відповідальність за формування уряду та контроль за його діяльністю. (...) Верхня палата має обиратися прямими виборами за мажоритарною системою та представляти громади і регіони. Ця палата покликана взяти на себе повноваження стосовно кадрових призначень, які не є урядовими, а також схвалення усіх рішень України у сфері оборони і безпеки. Рівне представництво в Сенаті усіх регіонів України (по три сенатори від кожної області) буде виступати об’єднуючим чинником. Цьому буде слугувати і віковий ценз депутатів верхньої палати. У результаті політична турбулентність має залишитись винятково в межах нижньої палати з притаманними для неї гострими формами політичної конкуренції та змагальності. (...)

Стосовно Президента України. На моє переконання, необхідно зберегти загальнонаціональний і прямий представницький мандат глави держави. Йому відповідає конституційно–правовий статус Президента як гаранта державного суверенітету, безпеки і територіальної цілісності України. (...)

Дуалізм виконавчої влади має бути подоланий. Я виступаю за збереження парламентського способу формування уряду без винятків і обмежень. Уряд необхідно формувати з одного джерела. Таким чином, перемігши на парламентських виборах, політичні партії зможуть визначати склад уряду і проводити державну політику, виконуючи свої зобов’язання перед виборцями. (...)

«Нам треба нову Конституцію»

Я хочу, щоб у нашій державі постала Конституція, створена не під когось, не для політиків, а для нашого народу, нашої дер­жави, нашої свободи, нашого прогресу. (...)

Сьогодні — найвищий час для дії. Я готовий до співпраці з кожним, хто підтримає мою позицію і бачення спільної антикризової роботи. Вам добре відомо, що я був правий, не раз застерігаючи проти непродуманих політичних змін та економічного популізму. (...)

Мої пріоритети відомі для всіх. Це — єдина Українська нація. Це — заможна середня верства і захищена українська людина. Це — здорове суспільство, яке сповідує живі, моральні, сімейні цінності. Це — безпека людини та громадянина і гарантований захист усіх наших прав і свобод. Це — стабільність бізнесу без вилучень і обмежень. Це — безпека дер­жави як повноправного члена євроатлантичної спільноти, рівноправного партнера і активного учасника міжнародного життя. Я ні на йоту не відійшов від цих засад. Я продовжую і продовжуватиму свою роботу. Я знаю, що неминуче переможе правда національної позиції. (...)

Треба зібрати сили. Треба вірити в себе. Треба йти вперед. Слава Україні!

 

ПРОПОЗИЦІЇ

Проект Конституції, внесений Президентом, серед іншого пропонує надати право висувати кандидатуру Прем’єр–міністра тій партії, яка набрала найбільше голосів під час виборів до Палати депутатів. У тому випадку, якщо протягом 10 днів після внесення Палата депутатів не затвердила персональний склад Кабінету Міністрів та його програму, свої пропозиції має надати кандидат у Прем’єри від другої за числом депутатських мандатів партії. Якщо протягом наступних 10 днів депутати знову не затвердять склад уряду і його програму, кандидата на посаду призначає Президент. Він доручає кандидату в 30–денний строк внести до Палати депутатів відповідні пропозиції. Якщо ж і в цьому випадку Палата депутатів не затвердила персональний склад уряду та програму, Президент розпускає нижню палату і призначає позачергові вибори.

Також Віктор Ющенко пропонує встановити дату майбутніх президентських виборів — вони мають відбутися 17 січня 2010 року (згідно з Конституцією — в останню неділю останнього місяця п’ятого року повноважень Президента).