Перший за три роки виступ Президента у Верховній Раді зі «щорічним» посланням про внутрішню та зовнішню політику законодавці вислухали настільки уважно, наскільки взагалі може бути уважним розхристаний український парламент. Ніяких тобі блокувань трибуни. Урочистості моменту додавало й те, що це послання — останнє в нинішній каденції Президента Ющенка. Щоправда, особливо дотепні «регіонали» скаржилися на те, що несподіваним перенесенням виступу з 1 квітня на 31 березня Віктор Ющенко зіпсував їм «усю малину», не давши покпинити з поєднання президентського «спічу» і святкування «Дня дурня». Та ще комуністи почепили плакат і традиційно носилися з валізою, в яку мріють назбирати грошей на квиток до Америки (нібито не для себе, а для Президента), але на них у ВР уже звикли не зважати.

Заступник голови президентського секретаріату пояснила журналістам, що реальна мета внесення Президентом проекту Конституції полягає у системному і комплексному оновленні її положень, якими насамперед буде передбачене збалансування механізму організації влади як на центральному рівні, по горизонталі, так і по вертикалі — з огляду на реформу адміністративно–територіального устрою і місцевого самоврядування. Це класична побудова механізму стримувань і противаг: коли уряд держави через нижню палату парламенту формуватимуть політичні партії, як це і прийнято в усіх демократичних суспільствах.

Зараз непросто і в Україні, і в світі. Нам потрібна спокійна оцінка ситуації. Нехай мене почує кожен, хто мислить, і кожен, для кого Україна — не пожива і не тимчасове пристанище. (...) Я звертаюся сьогодні до всіх — до кожного, хто підтримує мене і хто виступає проти, хто не втрачає віри і хто зневірився. (...)