Даррен Аронофскі: Продюсери готові були втричі більше дати на Ніколаса Кейджа, та я важко уявляв «Рестлера» з Кейджем

16 квітня на українські екрани виходить драма Даррена Аронофскі «Рестлер», яка завоювала «Золотого лева» на 65–му кінофестивалі у Венеції, а Міккі Рурк за роль у цьому фільмі претендував на премію «Оскар». У неділю відомий голлівудський режисер («Пі», «Фонтан», «Реквієм за мрією») у кінотеатрі «Баттерфляй Ультрамарин» презентував нову стрічку, зустрівся з журналістами і більше години роздавав шанувальникам автографи.

До Києва тільки на два дні після Москви і Санкт–Петербурга приїхав Даррен Аронофскі на запрошення інвестиційно–фінансової групи ТАС. «Я завжди хотів побувати в Україні. Мій дідусь народився в Києві, ходив у школу в Одесі. Для мене важливо було відчути зв’язок з українською культурою», — каже на прес–конференції Даррен Аронофскі.

Перед показом фільму режисер відвідав Києво–Печерську лавру. В її печерах відчув легкий напад клаустрофобії. Засмутився і згадав про біль предків у Бабиному Яру. Даррен — єврей і, за його словами, там загинуло багато не чужих для нього людей. А в суботу ввечері він «відірвався» на концерті групи «Крихітка Цахес». «Каша чудова. Мене завжди надихає музика. Артисти вільні, бо співають те, що відчувають», — подякував за вечір Аранофскі.

«Рестлер». Як повернути до життя Міккі Рурка після 15–річної творчої кризи

Попередні фільми Аронофскі складають певну трилогію — про інтелект («Пі»), тіло («Реквієм за мрією») і душу («Фонтан»). «Над цими фільмами я працював з однією командою. А потім у моєму житті все змінилося, прийшли нові люди. Мені завжди цікаво випробовувати себе і дивитися, що з цього вийде. Цей фільм про самотність, про колишню славу, яка добре відома спортсменам, про клоунів, які, щоб подобатися людям, роблять собі боляче, а потім їм від цього стає невесело. Головним героєм став Міккі Рурк. Тепер про нього говорять як про зірку. Він почав набагато більше за мене заробляти, має купу проектів на наступний рік. Я повернув його до життя. Два роки тому через Міккі не міг знайти грошей на фільм. Мені довіряли, але ніхто не хотів давати на Рурка. Довелося взяти іншого головного героя. Продюсери готові були втричі більше дати на Ніколаса Кейджа, та я важко уявляв «Рестлера» з Кейджем. Я ходив вулицями Нью–Йорка і запитував у людей, чи може Міккі бути головним героєм фільму, і всі були за нього», — пояснив режисер.

Запросивши на головну роль Ренді Робінсона (професійне псевдо Баран) актора Міккі Рурка, Даррен Аронофскі дуже ризикував. Міккі зруйнував свою кар’єру, пішовши у професіональний бокс, захопився алкоголем, наркотиками і на 15 років випав із творчого життя. «З Міккі було насправді дуже складно. Але він дуже талановитий і сильний. Для такого актора, як Міккі, достатньо покласти ноги на стіл і більше нічого не робити. Для мене було важливо витиснути більше, провокувати його, ображати, давати складні завдання, щоб він ставав щораз кращим і кращим. Між командою «мотор» і «знято» він був найкращий актор, який тільки може бути, — задоволений результатами свого ризику Даррен. — Мені подобаються голодні актори. Пристрасні. Актори, які досягають успіху, починають боятися, їм важко показати себе. А голодні до себе безжальні. Міккі завжди захоплювався спортом, не вилазив із спортзалу. У нього страшне обличчя, люди на вулиці оглядаються, коли бачать Міккі. Та всередині він дуже м’який. У Рурка — велике серце».

Спортивна боротьба стала жорстоким шоу

У фільмі «Рестлер» розповідається про професіонального борця, який під час одного з боїв отримав інфаркт і змушений покинути ринг. Упродовж півтори години глядач спостерігає як Баран намагається повернутися до нормального життя, помиритися з дочкою, здружитися з жінкою. Трагічний фінал можна вважати поривом героя зберегти власну гідність, відчувши славу і смертельний біль водночас. Під час перегляду шморгали носом не тільки дівчата. Коли ввімкнули світло, виявилося, що «Рестлер» чоловіків розчулив значно більше.

«Мені подобається, коли Міккі Рурк плаче. Тоді я можу з нього сміятися. Чоловікам дуже незручно плакати. Велика таємниця полягає в тому, що чоловіки теж плачуть, тільки вони плачуть наодинці. Дуже кльово, що ви теж плакали», — сміється Даррен.

«Рестлер» знятий у стилістиці документального кіно. Режисер відвідував справжні бої, знімав публіку, спілкування рестлерів за лаштунками. У фільмі бої дуже жорстокі, багато крові і насильства. «У Росії взагалі не знали, що це таке. «Рестлінг» — не боротьба і не професіональний спорт. Це шоу без правил, законів і моральних обмежень. В Америці це дуже популярний вид розваг. Людям подобається дивитися, як бійці жорстоко б’ють один одного. Всі знають, що це шоу, але поводяться, ніби це реальна боротьба за виживання», — пояснює режисер.