Мельпомена під ручку з Гоголем
У своєму розслідуванні, присвяченому ювілею Гоголя, російський тележурналіст Леонід Парфьонов щиро дивується феномену його п’єси «Ревізор». Мовляв, відправною точкою інтриги, ідеї та творчого креативу тут є саме Ревізор, але на сцені він так і не з’являється... Погодившись з паном Парфьоновим цілком і повністю, доречно зауважити, що таких феноменів у драматургії Гоголя взагалі–то дуже і дуже багато. Виглядають вони надзвичайно заманливо, ніби претендуючи на негайну розгадку на сцені — сотні режисерів багатьох поколінь принаймні раз у своїй кар’єрі спокушалися на ці гоголівські «загравання», свято вірячи в те, що хто–хто, а вони точно розкодують усі таємниці, шаради, «підморгування» й натяки Миколи Васильовича. 200–річний ювілей письменника спричинив нову хвилю цікавості театру до нього. Днями до тих численних вистав за Гоголем, які вже йдуть на сценах київських театрів, додадуться ще кілька постановок. Передпрем’єрними клопотами живе сьогодні й Театр імені Франка — 4 квітня тут випускають «Одруження».