Хором співати Шевченка

Коли в Палаці «Україна» увесь зал співає разом із Могилевською чи Козловським — нічого дивного, попсові хіти «в’язнуть» у мізках не просто так, а завдяки плановим ротаціям на радіо й телебаченні. Але коли зал підспівує в Опері «Заповіт» і «Реве та стогне Дніпр широкий», це, знаєте, вражає. І найголосніше підспівували в понеділок у «державній» ложі — Віра Іванівна Ульянченко витягувала разом із капелою «Думка» найвищі ноти, їй вторував голова комітету з шевченківських премій Микола Жулинський, Президент і міністр культури підспівували беззвучно. Завдяки тому, що Віктор Ющенко вставав на кожну пісню на слова Тараса Шевченка, частину урочистого концерту, присвяченого 195–й річниці найшанованішого українського письменника, зал прослухав стоячи.

Побажання Миколи Жулинського, який хотів, щоб урочистий вечір (у цьо­му випадку це був ранок, бо все відбувалося о 12–й годині) з ушанування лауреатів Шевченківської премії і Тараса Шевченка відбувався за участі лауреатів — нових і попередніх і на основі творів Кобзаря, виконали повністю. Національний симфонічний оркестр України під керівництвом шевченківського лауреата Миколи Сіренка, національна хорова капела «Думка» на чолі з лауреатом Євгеном Савчуком, студентський хор консерваторії під орудою лауреата Павла Муравського виконали кантату Мирослава Скорика для солістів, мішаного хору та оркестру «Гамалія», «Думи мої», «Заповіт» і «Реве та стогне Дніпр широкий», а лауреат Шевченківської премії –2009 актриса Лариса Кадирова прочитала Шевцченкову «Лілею».

Завдяки тому, що ще одного лауреата попередніх років, актора Олексія Богдановича, заявленого в програмі з «І мертвим, і живим, і ненародженим...», не було, Вікторові Ющенку, Василю Вовкуну, Іванові Плющу і Миколі Жулинському не довелося слухати цей геніальний твір Шевченка двічі. Бо ввечері 9 березня на урочистому вечорі з того ж приводу у філармонії капела бандуристів імені Майбороди знову виконувала «Заповіт», «Думи мої, думи», «Реве та стогне Дніпр широкий», а народний артист України і теж шевченківський лауреат Анатолій Паламаренко читав на злобу дня — «І мертвим, і живим...», «Холодний Яр», «Сон» тощо. Концерт в опері був компактний, урочистий і професійний, режисер Олексій Хетчиков — із команди Василя Вовкуна, тому формат і стиль урочистого державного заходу витримали від альфи до омеги.

Перед процедурою нагородження цьогорічних лауреатів Шевченківської премії Президент виголосив промову, в якій сказав, що «державність, українська державність, дуже часто видається неукраїнською, денаціоналізованою, або напівреалізованою. Влада — часто глухою буває і байдужою, і дуже часто непатріотичною», що «наша найбільша загроза — роздріблення українства», закликав не створювати кумирів, відмежуватися від політичного бруду і не купуватися на кращі обіцянки. «Я прошу до об’єднання, — сказав Президент. — Я прошу об’єднання навколо нашої мети, навколо нашої ідеї — кінець–кінцем, навколо нашої волі, всупереч всьому, стати головним, активним і наступальним рушієм творення і перетворення нашої держави на Україну, а нашого великого народу — на націю».

Потім Віктор Ющенко вручив нагороди сільському художнику Володимирові Наконечному, 53–літньому поету Павлові Гірнику, директору Українського культурного центру в Москві, письменнику, публіцисту Володимиру Мельниченку, актрисі Ларисі Кадировій, за харківського художника Володимира Гонтарова премію отримала дружина Тетяна Голобородько — художник лікується у Феофанії.

У холі Національної опери експонувалися картини обох художників–лауреатів, і можна було придбати лауреатську книжку Володимира Мельниченка, Павло Гірник свої книжки не привіз, а в магазинах їх не знайдеш. Тому на зустрічі лауреатів і членів Шевченківського комітету з Президентом говорили про видання книг лауреатів за державний кошт, Віктор Ющенко сказав, що треба збільшити розмір премії і покращити умови роботи Шевченківського комітету. Учора троє лауреатів виступали перед студентами і викладачами Національного університету імені Тараса Шевченка і вчора ж мали отримати преміальні.

ДО РЕЧІ

Мені завжди було цікаво, де «роздають» запрошення на Шевченківський вечір в оперу. Їх точно не продають у касах, тоді де і за яким принципом їх розподіляють. Як сказала «УМ» секретар Шевченківського комітету, письменниця, лауреат Шевченківської премії Марія Матіос, запрошення розповсюджує Київська міська держадміністрація між своїми організаціями — музеї, спілки, національні колективи, громадські організації на кшталт «Просвіти», інколи це пов’язано з бюрократичними процедурами — організації пишуть листи з проханням виділити їм запрошення. Частиною запрошень «відає» секретаріат Президента і трохи залишається Шевченківському комітету.