«Це більше, ніж ми розраховували», — діляться в кулуарах МЗС українські дипломати.
Офіційні коментарі більш скуті. Румунські інформагенції торжествують і заявляють про «офіційне задоволення судовим рішенням». «Із загальної площі 12 тис. кв. км наша країна здобула 9,7 тис. кв. км, тобто понад 79% площі шельфу», — торжествує румунська інофрмагенція Mediafax. Схоже, в Бухареста є таки більше підстав радіти, ніж у Києва.
Міжнародний суд справедливості у Гаазі вчора оголосив свій вердикт у справі про делімітацію між Україною і Румунією континентального морського шельфу та виняткових економічних зон. Лінія поділу морських обширів, вказана судом ООН, дуже близька до тієї, яку прагнула провести румунська сторона, започаткувавши судову тяжбу ще 2004 року.
Рішення суду оскарженню та перегляду не підлягає.
Отже, Україні належить 12 морських миль на південь від острова Зміїний, які раніше були спірними, і, за словами прес–секретаря МЗС України Василя Кирилича, «хоч із сьогоднішнього дня у цьому районі ми можемо починати і проводити повноцінну господарську діяльність». Що таке «господарська діяльність»? Це, радше, мрії про освоєння багатющих природних надр шельфу, де, за оптимістичними розрахунками (адже в цьому спірному регіоні десятиліттями не проводилися геологорозвідувальні роботи), залягає приблизно 100 млрд. куб. м газу та 10 млн. тонн нафти. І всі ці дари природи — як вирішив учора Міжнародний суд справедливості — більшою мірою відтепер належать не українцям, а нашим розторопним сусідам. Проте на втіху, так, на відведеному нам шматочку можна ще й тюльку ловити.
Чомусь учорашні коментарі українського МЗС були насичені бадьорістю від, так би мовити, визнання Зміїного на міжнародному рівні. «Суд підтвердив і визнав Зміїний островом. Таким чином, питання про природу Зміїного знято», — коментує пан Кирилич. Нам ще належить з’ясувати тонкі юридичні хитросплетіння, що спонукають тішитися з приводу «острівного» статусу Зміїного. Адже досі вітчизняні фахівці з міжнародного права повідомляли громадянам, що саме статус — острів чи скеля — вплине на «нарізку» прилеглих до нього морських територій: острову начебто належить значно більше морських миль, аніж звичайнісінькій скелі. Втім «суд не сприйняв аргумент, що острів Зміїний впливає на делімітацію континентального шельфу і виключних економічних зон України та Румунії у Чорному морі», констатує прес–секретар українського зовнішньополітичного відомства. Гаазький суд, мовляв, аргументував це тим, що Зміїний надто віддалений від берега. (Окремо слід нагадати, що «громадянство» Зміїного вже давно не підлягає сумнівам — його приналежність Україні закріплена, зокрема й у Договорі про співпрацю та добросусідство між Україною та Румунією від 1997 року). Нагадаємо також, що позиція України під час розгляду справи була такою: спірні терени шельфу варто ділити в пропорції один до трьох: 53,3 тисячі кв.км — Україні, 21,9 тис. кв. км. — Румунії. Суд ООН вкоротив наші апетити майже по самий Зміїний.
У будь–якому разі, рішення суду прийнято одноголосно, і це «найрідкісніший випадок у практиці Міжнародного суду ООН, що підтверджує однозначну об’єктивність цього рішення». Таке резюме українського МЗС. Суто дипломатично можна й риску підвести — «завершення цієї суперечки дає широкі можливості для розвитку і поглиблення двосторонньої українсько–румунської співпраці». «Дуже важливо, що в українсько–румунських стосунках знято останню проблемну ситуацію». Це теж слова дипломата — присутнього на вчорашньому судовому засіданні у Гаазі заступника міністра закордонних справ України Олександра Купчишина, якого цитує УНІАН. «Лінія є компромісною, а рішення суду — обов’язковим для сторін», — визнає пан Купчишин.
МОВОЮ СУДУ
«Делімітація, визначена судом, для якої ні Сулинське гирло (Дунаю. — Ред.), ні острів Зміїний не можуть бути взяті як точка відліку, відтак починається в Точці 1 і слідує 12–мильною дугою навколо острова Зміїного, аж поки досягає точки перетину з лінією, рівновіддаленою від румунського і українського суміжних берегів; звідси, вона (делімітація. — Ред.) слідує цій лінії, аж поки на неї не впливають базові точки на протилежних берегах Румунії та України. З цієї поворотної точки лінія делімітації слідує рівновіддаленій лінії у південному напрямку аж до межі, за якою можуть бути заторкнуті інтереси третіх держав».
Коментар Міжнародного суду ООН щодо лінії делімітації в Чорному Морі між Україною та Румунією