Рецепт Кука. Рецензія на книжку Володимир В'ятровича про останнього генерала УПА, частина друга
Звісно, для будь-якого історика максимально адекватно реконструювати біографію лідера — самоцінна мета. >>
Ситуація з ювілеями видатних людей у нашій країні є катастрофічною. А якою вона може бути, коли відсутня державна стратегія культурного розвитку, в якій, за логікою, мав би бути й пункт про визначні дати. За роки незалежності часу на таку програму в наших владних мужів так і не знайшлося. Тож сьогодні коли хтось персонально або ж від імені високоповажної інституції надумає пошанувати ту чи іншу відому людину, йому доводиться діяти за принципом «голь на видумку хітра».
Не стало винятком із правила і сторіччя з дня народження відомого мовознавця, літературознавця, критика Юрія Шевельова, яке днями відзначили в Музеї української літератури. Але відсутність високих гостей та полум’яних речей на цьому вечорі пам’яті успішно компенсувала душевна обстановка, яку невеличкому, але шанованому зібранню запропонував радник міністра культури Сергій Проскурня. Запросивши всіх за стіл, пан Проскурня запропонував згадати Юрія Шевельова без офіціозу, зауваживши, що «речі, які не прозвучать на академіях, можуть прозвучати саме в такій обстановці». Власне, обраний Проскурнею формат вечора пам’яті виявився навіть вдалим.
Про свої стосунки з Юрієм Шевельовим розповідали письменниця Оксана Забужко, мовознавці Лариса Масенко та Анатолій Івченко... Пані Оксана згадала, як листувалася з Шевельовим: «Це був мій перший читач, я відсилала йому все, що писала, це критик з точки зору Вічності». Анатолій Івченко, який багато років тримав зв’язок із Юрієм Володимировичем і досліджував його творчість, поділився не лише спогадами, а й планами. Як розповів Івченко, була ідея видати окремим виданням листування Шевельова з його земляками з Харківщини. «Але, на жаль, поки що це не можливо, — визнав Анатолій Олександрович. — Оскільки не всі харків’яни змогли зберегти всі листи, а листи Шевельова, які зберігаються в Америці і без яких це видання було б неповним, закриті на десять років». Мовознавець Лариса Масенко презентувала двотомник творів Юрія Шевельова — «Мовознавство» та «Літературознавство». Скромний наклад у тисячу примірників навряд чи додасть йому популярності на Батьківщині. І ситуація, яку ми маємо зараз — творчість Шевельова не вивчають на філфаках у вишах, а його прізвища годі було шукати у нещодавньому резонансному шоу «Великі українці» — незабаром зміниться на краще... Бо можливостей для того, щоб її виправити, вистачає. Як відомо, Шевельов писав шістьма мовами, і все, написане не українською і не російською, так і залишається недоступним — треба перекладати і видавати.
До 100–річчя з дня народження Юрія Шевельова в Музеї української літератури відкрилася виставка документів, книг та видань за його редакцією. Серед експонатів — раритетні фото, а також статті мовознавця в журналі «Сучасність», багаторічним редактором якого він був.
Звісно, для будь-якого історика максимально адекватно реконструювати біографію лідера — самоцінна мета. >>
За кілька кроків від Софійського собору, в затишному провулку, з’явилася крамниця, заради якої засновниці українського бренду два роки об’їжджали столітні майстерні Європи та Азії. >>
Олександра Ковальчук стане виконавчою директоркою Українського фонду культурної спадщини після того, як підпише контракт 1 червня. >>
Презентація першого тому «Повного зібрання творів» Василя Стуса відбулася у четвер, 14 травня, на Хрещатику в київській книгарні «Сенс». >>
В одинадцяти містах за участі творчої команди з кінця квітня показали психологічну драму «Втомлені» у межах промотуру: Тернопіль, Івано-Франківськ, Львів, Рівне, Дніпро, Запоріжжя, Черкаси. >>
Від середини 2000-х в Україні видано стільки книжок про УПА (дослідження, мемуари, романи), що ніяк бути необізнаним у тому періоді нашої історії. >>