Останні та актуальні новини України та світу, новини дня онлайн

Петраускас — реліквія Черкас

Черкаською філармонією литовець Антанас Петраускас керує більше чверті століття. Заслужений працівник культури України, нагороджений орденом «За заслуги», він давно вивчив і добре говорить українською. Любить і вміє співати українських пісень. Коли перед концертом у філармонії Антанас Аугустинович заходить до зали, завжди кланяється глядачам — його знає майже все місто, половина Черкащини і частина України. Як каже нардеп Михайло Сирота: «Петраускас — це реліквія Черкас. Завдяки таким людям, як він, українська культура вижила і під час комуністичного правління, і під час теперішнього безгрошів’я». Особлива заслуга черкаського литовця Петраускаса ще й у тому, що філармонія Шевченкового краю, альма–матер Черкаського академічного заслуженого українського народного хору, ансамблю «Росава», тріо «Вербена», камерного оркестру, — нині одна з кращих у державі, а українська пісня та українська мова тут у великій шані. >>

Людина

«Не треба нас жаліти»

Часто буває так: ніби всього у людини в достатку — і здоров’я, і робота улюблена, і коханням Бог не обділив, а все їй якось не так. Вічні нарікання, постійна невдоволеність і незбагненна втома від життя. Така людина навіть найпереконанішого оптиміста засмутить своїм мінором. А іншого — трапляється — безжальна доля стисне в лещатах, що стороннім поглядом навіть розумієш: вижити в такій ситуації вкрай нелегко, а у відповідь не почуєш жодної скарги і бажання коритись прикрим обставинам. Зустріч із такими оптимістами «наперекір усьому» додає життєвої снаги і вселяє віру в те, що будь–які перешкоди можна здолати і випробування пережити. Про це подумалося під час знайомства з родиною Денисових із села Торчиця Ставищенського району на Київщині. Чоловік і дружина — інваліди, але їхньої сили духу вистачає на те, щоб підтримати і допомогти іншим, вести власну справу, виховувати дітей і радіти кожному прожитому дню, дякуючи Богу за підтримку. Тож і не дивно, що до їхньої оселі завжди радо тягнуться односельці, їх поважають і потайки не перестають щиро дивуватись незламності і життєвій витримці цих людей. >>

Юлія КОСИНСЬКА

ІнФорУМ

Гроші, які не рятують

У Тернопільській області повністю завершили обстеження будинків, пошкоджених чи зруйнованих повінню. Як повідомили «УМ» у штабі ліквідації наслідків стихії, відшкодування вже виплачено 482 особам на загальну суму 1 млн. 78 тисяч гривень. Завершуються виплати всім, хто мав отримати по п’ять тисяч гривень. Що ж до інших категорій, то наразі ще уточнюють списки, оскільки з часом деякі будинки постраждали більше, ніж це виглядало відразу після повені. >>

Світлана МИЧКО Віктор МЕЛЬНИК. Олександр МАРТИНЕЦЬ

Стіна в котловані

У понеділок мешканці будинку по вулиці Комсомольська, 17, що в Дніпропетровську, повернулися з роботи додому і виявили, що будівлі, в якій вони живуть, не вистачає важливої деталі, а саме — торцевої стіни. Проте для більшості це не стало сюрпризом, позаяк будівництво готелю під стінами їхнього старенького будинку вже непокоїло давно. І дотепер усі їхні благання припинити будівництво залишалися непочутими. >>

Лейтенант назавжди

Нещодавно в матеріалі «Солдат назавжди» «УМ» повiдомляла про трагедiю, яка трапилася на Яворiвському полiгонi, що розташований на територiї Львiвської областi. Пiд час навчань–стрiльбищ у першiй мiнометнiй батареї аеромобiльного полку розiрвався ствол мiномета. Четверо вiйськовослужбовцiв отримали важкi поранення. Старший навiдник мiномету 80–го аеромобiльного полку солдат Тарас Маркiв вiд отриманих поранень помер дорогою до шпиталю. А лейтенант Олександр Рибай, сержант служби за контрактом Назар Ковбаса та молодший сержант Олександр Веренько отримали поранення рiзної ступенi тяжкостi. >>

Свiтлана МАРТИНЕЦЬ

Спорт

Бронзовий Роман у білому кімоно

Учора о 14.45 за київським часом Україна нарешті отримала свою першу медаль на ХХІХ літній Олімпіаді — у дзюдо. Слід зазначити, що від срібного призера Афін–2004, володаря «срібла» чемпіонату світу Романа Гонтюка чекали успіху і в Пекіні. Але здобути «бронзу» 24–річному спортсмену з Надвірної, що на Івано–Франківщині (офіційно він представляє столицю), було дуже непросто — за шість годин змагань у ваговій категорії до 81 кг Роман провів п’ять сутичок. >>

Андрій ФОМЕНКО

П’ЄДЕСТАЛ

>>

ХРОНІКА

>>

Гаряча тема

Нарешті, генацвале!

Намір Президента України вилетіти в Грузію для моральної підтримки свого стратегічного партнера визрів ще в суботу. Втім у результаті консультацій із західними лідерами виїзд був призначений на вчора. Учора ж стало відомо, що очільник України відбуде у дружній рейс не один. А з президентами Польщі, Литви, Естонії та прем’єр–міністром Латвії — саме тих країн Євросоюзу, які першими (у силу міцності історичної пам’яті) рішуче засудили дії Росії в грузинсько–осетинському конфлікті. Учора по обіді вони вилетіли одним літаком із Сімферополя до Тбілісі. >>

Сидір ЗЛАЗЬ

Ага, злякалися?..

Учора близько 13–ої години президент РФ Дмитро Медведєв оприлюднив свій щойно виданий наказ: призупинити військову операцію в Грузії. Утім з обмовкою, що «Росія залишає за собою право у випадку необхідності проводити військові операції в зоні конфлікту». Невдовзі в телефонній розмові з комісаром ЄС із безпеки та зовнішньої політики Хав’єром Соланою Медведєв підтвердив про виконання цього наказу. Зауважимо, що «відступ» почався після того, як з’явилася доволі різка реакція США, а також НАТО — Альянс зібрався до вечора вчорашнього дня розглянути питання про надання Грузії військової допомоги. Як з’ясувалося, ще в понеділок МЗС Грузії, як повідомляє агенція «Інтерфакс», звернулося до держав–членів НАТО з проханням про «негайну військову допомогу в протидії прямій і неприхованій агресії Росії». >>

Інф. «УМ»

Україно, камо грядеши? Та в НАТО

>>

Полетіли! Та чи всі?

Уряд виділив три додаткових літаки для евакуації українських громадян із Грузії. Як учора близько першої дня повідомила прес–служба Кабінету Міністрів, до Грузії вже вилетіли два українські літаки: один із Донецька до Батумі, другий — із Одеси до Тбілісі. Третій мав вилетіти вчора о 15.00. Також евакуація відбуватиметься і морським транспортом із порту Батумі, зокрема, вчора звідти планувалося відправити пором компанії «Укрферрі», на якому зможуть повернутися 150 наших співвітчизників. >>

Олег СНІГУР Ярина МАТЧАК

Музика протесту

Учора під стінами амбасади РФ висадився десант членів Української народної партії (УНП). Вони встановили потужні динаміки, з яких лунали грузинські та патріотичні українські пісні, та скандували гасла. >>

Геннадій БИКОДІР

Три ложки крові в борщ — смак незмінний

У Криму є село Танкове. Його так назвали росіяни. Зла метафора. Чи злободенна? Танків ще немає, але є село, а в ньому люди — танківчани, танківці, танкісти... Все, крапка. Далі можна не писати, а тільки їхати степовим Кримом і дивитися на таблички з назвами — Танкове, Штурмове, Героїчне, дюжина Красногвардєйських. >>

Олена ЗВАРИЧ

Московський наполеон

Російська пропагандистська машина пройшла добрий вишкіл під час двох воєн у Чечні, втім навіть у мирні часи пропагандистська війна росіян тривала. «Хороші» радянські традиції не забуті: російська преса виступає під гаслом «Один народ, один Путін, одні ЗМІ». Західні ЗМІ, які донедавна писали про закінчення «холодної війни» та вітали братання з уже «демократичною» Росією, тепер у розгубленості: деякі з них підшуковують слова виправдання для Росії та водночас — співчуття до Грузії, інші відважилися визнати хибність попередніх оцінок Росії і тепер відверто називають агресію агресією. >>

Олександр ШИМАНСЬКИЙ

ХРОНІКА ВІЙНИ

>>

Економіка

Живемо і будуємо

«Будували, будуємо і будувати будемо», — так заявив президент найбільшої української будівельної компанії — холдингу «Київміськбуд» Петро Шилюк. І це гасло абсолютно виправдане обсягами пророблених компанією робіт. Тільки цього року компанія веде будівництво більш ніж на 10 об’єктах столиці, майже скрізь — випереджаючими план темпами. І зводить для киян не лише «квадратні метри», а й про духовність їхню піклується. >>

Соломія СКОРИК

Калейдоскоп

Весільна кінозірка

Молода мама Салма Хайєк довго «в декреті» не сиділа й невдовзі після народження — у вересні минулого року — доньки вже активно знімалася у фільмі «Цирк виродків». Навіть бороду відповідно до ролі причепила. Однак цього роботящій кінозірці виявилося мало, і вона вирішила спробувати себе ще в одному амплуа — ведучої реаліті–шоу, присвяченого весіллям. Як повідомляє сайт Showbizspy, актриса та її продюсер Хосе Тамес уже зустрічалися з представниками кількох телекомпаній, яким запропонували своє шоу. Креативна парочка запевняє, що ця програма подаватиме «унікальну точку зору» на весілля. Очевидно, Салмину, адже недавно 41–річна Хайєк розірвала заручини з батьком своєї доньки, французьким мільярдером Франсуа–Анрі Піно. >>

Гаврило СТЕПАНЯК

Витратився в дим

Двох мільйонів доларів не пошкодував голова федерального агентства Нігерії з розробки нафтових родовищ заради того, щоб звести зі світу свого конкурента. Таку купу готівки (у місцевій валюті) Сем Ідем... спалив. Не просто так, а на ритуальному вогнищі під час магічної церемонії. Ще два мільйони осіб заплатили чорному магу, який проводив цей ритуал. Чаклун пообіцяв за допомогою магії вбити іншого державного службовця, щоб його контракти перейшли до Ідема. >>

Гаврило СТЕПАНЯК

ПРИКОЛИ

Китайська народна мудрість.
Коли ти народився — усі сміялися, а ти плакав. То зроби так, щоб, коли ти помреш, усі плакали, а ти сміявся. >>

Минуле і думи

«Агітпроп» із Конотопа

Менш як за рік Україна, згідно з указом Президента, відзначатиме 350–ту річницю переможної Конотопської битви. Тоді, в ході українсько–московської війни 1658—1659 років 100–тисячне російське військо взяло в облогу Конотоп. 9 липня 40–тисячна українсько–татарська армія на чолі з гетьманом Іваном Виговським розбила вдвічі численніше російське військо і змусила його відступити. Ця поразка налякала Москву і набула розголосу в Європі. >>

Ярослава МУЗИЧЕНКО

Руку — на брата?

Жертва і водночас старанна слуга хижака. Так виглядає радянсько–українська інтелігенція у книжці канадського історика Сергія Єкельчика «Імперія пам’яті: Російсько–українські стосунки в радянській українській уяві», що вийшла цього року у видавництві часопису «Критика». На обкладинці — малюнок Абрама Резніченка 1954 року. Широкоплечого українця у вишиванці, з простакуватим виразом очей по–батьківськи обнімає ще широкоплечіший росіянин, на вигляд зосереджений і мудрий, у пристойному костюмі з краваткою. >>

Ярослава МУЗИЧЕНКО

Суспільство

На двох — і біль, і радість сподівання

Із міфами прощатися важко. Зі звичками — також. А з міфами, що переросли не лише у звичку, а й у спосіб мислення, — важче вдвічі. Переосмислити радянські міфи про те, що можна і чого не можна породіллі, де і як їй народжувати, непросто, а тим паче розпрощатися з ними було складно не лише жінкам, які пройшли весь жах радянських «роддомів». Позбутися стереотипів, вкладених у голови студентів ще в медичних інститутах і закріплених на практиці, ще складніше. На щастя, є і в нас заклади, де з цим вантажем минулого розпрощалися безжалісно і назавжди. >>

Ніна РОМАНЮК

Культура

Книгоманія на марші

Форум книговидавців у Львові відбудеться з 11 по 14 вересня. І хоча до офіційного старту «головної події книжкового року» — так про себе заявляє сам фестиваль і постійно підтверджує це звання — ще майже місяць, основна його програма вже має досить чіткі обриси. >>

Алла ВЛАСОВА