Перепусткою для цієї публікації на сторінки «України молодої» було єдине прохання Тараса Конечного — сина пана Юліана: «Пишіть про все, що бачите і чуєте, тільки, будь ласка, не називайте нашої адреси. Татові 78 років, і він тривалий час сам лікував себе від важкої недуги. Нині відновлює сили, тому не може прийняти всіх бажаючих, що стане великою прикрістю для тих, хто може приїхати здалеку».
Отже, абстрагуємося від місцезнаходження прикарпатського фітотерапевта. Скажемо так: передгір’я Карпат — і це відповідає дійсності. Все решта — точно, конкретно і зримо. Тим паче що чимало порад нашого співрозмовника можна випробувати без особистого з ним контакту.
Лікування травами — вид народної медицини, який, на відміну від ворожбитства і знахарства, не заперечують навіть світила у білих халатах. А якщо зважити на відомість пацієнтів Юліана Конечного, перед якими до зустрічі з ним розчинялися двері найпрестижніших медичних центрів світу, то мимоволі починаєш вірити в дива, з першого погляду, сумнівні. За здоров’ям до нього приїжджало чимало знаних в Україні постатей, а посол однієї з великих країн світу в особистому амбасадорському посланні від 19 жовтня 2006 року написав (цитуємо): «... хочу ще раз подякувати Вам за всю ту неоціненну і безкорисливу допомогу, яку ви надали моїй сім’ї» (не матеріальну зрозуміло, а цілительську. — Авт.).
Заради справедливості треба сказати, що прикарпатські представники офіційної медицини, з якими вдалося поспілкуватися на цю тему, визнаючи в багатьох випадках високу ефективність лікувальної практики Конечного, сумніваються щодо точності його методики діагностування та дозування фітопрепаратів з допомогою підвішеної на ниточці гайки. Власне, з цього, м’яко кажучи, нестандартного «медінструменту» й почалася наша розмова. >>