Історії міжкордоння: шпигуни (репортери) проти Інших
Зазвичай вважають, що головною книгою (Magnum opus) Артуро Переса-Реверте є романний цикл про капітана Алятрісте. >>
«Українська француженка» Ірина Вишеславська–Макарова.
Ірину Вишеславську–Макарову важко назвати українським живописцем, адже більшу частину часу проводить у Європі. Її картини зберігаються у 29 музеях світу, хоча художниця народилася у Києві, закінчила Київський художній інститут і «на 40 відсотків» мешкає в Україні. До 24 лютого у Національному художньому музеї України проходить її виставка «Мандри у просторі часу».
Ідеальна жінка, яка не залежить від графіку роботи і бажання професійно реалізуватися, жінка, яка вже встигла пройти період зрілості, при тому сповнена енергії на ще одне життя. Вона не може сидіти вдома, не те що в одній країні. Вона малює постійно і без перерви навіть на обід. На картинах «Сієста», «Кафе», «У приморському шинку», «Нічний клуб» одразу вгадуєш, що десь за рогом, а може за барною стійкою за відпочивальниками стежить художниця. Вона пристрасно вдивляється у статечних чоловіків за сусіднім столиком, красивих жінок із келихом вина. Однак художниця не малює у кав’ярнях, не малює живих людей, з якими зустрічається у просторі й часі. Вона малює себе. У Парижі, Венеції, на Буковині. Чорняву замріяну дівчину, яка сидить і чекає, коли враження від прожитої миті зафіксуються в її пам’яті, щоб стати черговим предметом у колекції. «У паризькому кафе «Три крани», бува, не ви намальовані?» — питаю з цікавості. «У художників часом так буває, що в їхніх героїв простежується автор. Це не зумисне. Я не малюю з натури, хоча у стилістиці реалізму».
На перший погляд художниця схожа на танцівницю Кармен, тільки без іспанської вогняної пристрасті. «Мені особливо сподобалася Іспанія з її старовинними традиціями вуличного театру, танцями фламенко...» — каже про мандри Вишеславська–Макарова. Про вподобану країну найкраще розповідають її картини — «Іспанка, що відпочиває» і «Репетиція фламенко на вулиці Севільї». В Україні художниця стає інакшою — не просиджує по півдня у кав’ярні, не вивчає втому танцівниць, не заглядає у вікна будинків навпроти. Вона, як у дитинстві, — вся у поезії і ніжності.
Директор Національного художнього музею Анатолій Мельник каже, що це велика рідкість, коли відвідувач виставки може побачити все те, що відбувається на вулицях і кафе Європи. За його словами, на екскурсії приходять школярі, які звикли до сучасного абстрактного мистецтва. Вони не можуть повірити, що реалістичні картини намальовані не в минулих століттях, а рік–два тому.
Виставка «Мандри у просторі часу» Ірини Вишеславської–Макарової відбувається за підтримки Посольства Франції в Україні. «Ми плануємо по всій Україні робити виставки художників, які мешкають у Франції, а в їхньому малярстві поєднується українська і французька школи», — каже Надзвичайний і Повноважний посол Франції в Україні Жан–Поль Везіан.
Зазвичай вважають, що головною книгою (Magnum opus) Артуро Переса-Реверте є романний цикл про капітана Алятрісте. >>
У Херсонській області в Бериславі росіяни знищили Свято-Введенську церкву – пам'ятку архітектури XVIII століття. Вона згоріла після атаки безпілотником. >>
Одна з цілей - склад навчальної літератури, де зберігалися підручники, надруковані й спаковані для шкіл >>
Якось письменник Євген Положій, який знається на жанровій літературі незгірш від Макса Кідрука, почав рецензію на його «Колонію» з того, що вона «за всіма теоретичними ринковими прогнозами була приречена на провал» (Culture.pl // 23.10.2025). >>
Віднині видатний наш маестро слова Андрій Демиденко — повний кавалер ордена святого рівноапостольного князя Володимира І, ІІ, ІІІ ступенів. >>
Атакуючи друкарні, склади з видавничою продукцією, росія знищує українські книжки, тому відновлення друкарень і підтримка видавничої галузі — питання культурної стійкості та національної безпеки. >>