«Самотній пілігрим» — перша квітка «Цвіту граната»

      Власне, перші приклади більш-менш пристойної видавничо-поліграфічної з'яви східних поетів та письменників на українському книжковому ринку були зафіксовані й раніше. Так, минулого року Микола Мірошниченко та Юнус Кандим підготували й видали двотомну антологію кримськотатарської поезії «Окрушина сонця». Були й інші, менш масштабні прецеденти, які, звісно, аж ніяк не забезпечували літераторам Сходу повноцінного існування в літературному просторі нашої країни. Видавець Володимир Даниленко вирішив протистояти цій несправедливості рішуче й далекоглядно — днями у Будинку письменників відбулася презентація збірки сучасної кримськотатарської прози «Самотній пілігрим», яка розпочинає серію сучасної літератури народів Сходу «Цвіт граната».

      — За останні дванадцять років Україна майже припинила видавати сучасних східних авторів, — каже Володимир Даниленко. — Наші видавці відверто тяжіють до перекладів західних письменників. Але ж не варто забувати, що саме Схід лишається центром духовності, світових релігій. Серія «Цвіт папороті» є спробою компенсації цієї диспропорції в українському видавничому процесі.

      Оскільки кримські татари — а друкувати Даниленко збирається також твори народів, що входили до колишнього СРСР, країн Близького Сходу та Південно-Східної Азії — є найближчими до нас східними людьми, то й розпочинати вирішили саме з них. До збірки «Самотній пілігрим» увійшли твори дев'ятьох письменників. Наймолодшій авторці, Гульнарі Усеїновій, 35 років, а для трьох літераторів це видання стало посмертним. Лаври беззаперечного топ-твору фахівці віддають «Запрошенню на бенкет диявола» класика кримськотатарської літератури Шаміля Алядіна — роману про життя кримськотатарської інтелігенції початку ХХ століття. Прозу Алядіна порівнюють зі старим вистояним вином. А ще — з енциклопедією, з якої можна дізнатися про  національну специфіку стосунків між чоловіком та жінкою, традиційний побут та кухню, особливості різних етнічних груп кримськотатарського епосу.

      У «Самотньому пілігримі» вміщено й повість доньки Шаміля Алядіна, Лялі Алядіної, яка досліджує дочингісханівські часи, історію кохання двох молодих людей на тлі династійного конфлікту.

      Отже, справа зі східною культурою в європейській Україні налагоджується. Причому не лише у видавничій сфері — як зауважив сам Володимир Даниленко, навколо цієї теми митці помітно активізувалися. Олесь Санін уже зняв свого «Мамая» і нині переймається його перспективами, за мотивами оповідань Михайла Коцюбинського «Під мінаретами», «На камені», «У путах шайтана»  знімає свій черговий фільм Олександр Муратов, у столичних галереях почали виставлятися художники, представники східних народів...Схід — штука делікатна, казав товариш Сухов. Але цілком придатна для осмислення сучасним, навіть дуже прозахідно налаштованим українцем, переконаний Володимир Даниленко.