Хрещення України-Руси: Боже, благослови наших воїнів-захисників
Сердечно вітаю всіх вас з визначною подією для Української Православної Церкви та всього українського народу, з 1036-ю річницею Хрещення України-Руси! >>
Щодесятиліття радянська влада приносила штучний голод на українську землю. (facebook.com/epifaniy)
Сьогодні Україна вшановує пам'ять жертв голодоморів на території України. Не одного лише Голодомору-геноциду, який російська пропаганда досі наполегливо намагається називати «голодом по всій території Совєтського Союзу», а трьох актів масового жорсткого терору: 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 років.
Щодесятиліття радянська влада приносила штучний голод на українську землю – з метою зламати, знищити тих, хто досі насмілювався називати себе українцями. У «перервах» між голодоморами українці зазнавали репресій, їх кидали на амбразури у складі Червоної армії або ж розстрілювали як «зрадників».
Сьогодні кремлівська влада – пряма ідейна «спадкоємиця» радянського тоталітарного режиму – продовжує ту ж саму політику винищення українства. Вони продовжують залякувати нас холодом і голодом, як це робили їхні попередники сто років тому. Позбавляють нас світла і тепла, намагаючись зломити та підкорити.
Та для українців холод і голод не такі страшні, як опинитися знову в підкоренні злу. Доки ми продовжуємо чинити йому опір, доки бережемо свою гідність і свободу, доки захищаємо загальнолюдські цінності, доки пам'ятаємо про наших полеглих і наших захисників та молимося про них – ми залишаємося на боці Добра.
І жодному диктатору не вдасться підкорити тих, хто знає свою історію, стоїть на захисті тих, кого любить, і пам'ятає своїх загиблих. Українці – пам'ятають.
Тож молімося сьогодні за душі невинних жертв голодоморів і просімо Господа за заступництво для всієї України у ці складні часи.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 90 років від гірких жнив. Радянсько-російська влада цілеспрямовано знищувала українців голодом.
Сердечно вітаю всіх вас з визначною подією для Української Православної Церкви та всього українського народу, з 1036-ю річницею Хрещення України-Руси! >>
Чим більше спостерігаю за дискусією довкола книги Віталія Огієнка «Голодомор. Історія неусвідомленої травми» тим більше занепокоєння вона в мене викликає. >>
Ті, хто може дати захист, але не дає його, хто не протистоїть злу, а намагається його «перечекати» чи з ним домовитись – той у такий спосіб теж стає його співучасником. >>
Наша Конституція – теж об’єкт зазіхання для нашого ворога, бо вона, визнана світом, закріплює багатовікові прагнення українського народу жити в незалежній, суверенній, єдиній, демократичній державі. >>
Ми одягаємо вишиванки з певним душевним трепетом і любов՚ю, з гордістю і повагою – це для нас символ української нації, нашого славного роду, наших давніх традицій і нашого сьогодення. >>
Радіти можна і необхідно, щоби в час страждань і випробувань відновлювати власні духовні сили, прагнення і бажання жити, боротися і не здаватися. Радість – це не гучний сміх чи галасливі вечірки. Радість може проявлятися скромною усмішкою, світлом чи блиском очей, ніжною піснею >>