Не фонтан: у центрі Києва варто встановити пам'ятник воїну-захиснику
На цьому місці мав би стояти пам'ятник. Це може бути пам'ятник воїну-захиснику. І я точно знаю, що актуальність цього пам'ятника була б ще багато років на вищому рівні. >>
Предстоятель ПЦУ Епіфаній на Володимирській гірці у Києві. (Фото з ФБ-сторінки митрополита Епіфанія)
Вже за тиждень ми вшановуватимемо велике духовне свято українського народу – 1032-у річницю Хрещення Руси-України. Ми згадуємо подію справді епохального значення, яка змінила хід історії, ціннісні орієнтири та визначила долю багатьох поколінь українців – в тому числі, і нас із вами.
Хрещення киян біля Дніпра у далекому 988-му році князем Володимиром Великим та подальше поширення християнства на землях його держави чітко засвідчують той історичний факт, що колискою хрещення Руси стало саме місто Київ, «другий Єрусалим», який з самих початків став центром східно-слов’янської культури та освіти.
Ця подія не принесла християнство на наші прадавні землі, адже Христова віра з’явилася тут ще за часів проповідування святого апостола Андрія Першозваного. Володимирове Хрещення закріпило християнство на рівні цілої держави, завдяки чому Русь-Україна ще у Х столітті стала частиною європейської цивілізації.
Багато праць написано щодо колосального значення цієї події та її впливу на різні аспекти життя наших прабатьків. Але найголовніше те, що вони отримали можливість з’єднатися з Господом через святе Хрещення, а відтак – вийти з темряви, стати на шлях правди, прагнути вдосконалення, просвіти, духовно укріпитися, зміцнитися та розвиватися.
Володимирове Хрещення створило духовну основу єдності Руси-України як великої держави. Тож сьогодні ми, спадкоємці цієї славної і могутньої держави, володіємо унікальним ключем до розуміння успіху нашої сучасної держави. Цей ключ понад тисячу років тому подарував нам князь Володимир: він полягає у нашій єдності, згуртованості, соборності. Саме тому ми маємо її всіляко захищати, аби вберегти для себе і наступних поколінь нашу віру, державу, історію.
На жаль, через встановлені обмеження на проведення масових релігійних заходів, ми не зможемо цьогоріч традиційним Хресним Ходом відзначити 1032-у річницю Хрещення Руси-України. Не відбудеться також і традиційного паломництва вірних до Києва, а святкування будуть проведені на єпархіальному та парафіяльному рівнях з дотриманням відповідних приписів.
У славному граді Києві 27 липня ми звершимо святкове Всенічне бдіння у кафедральному Михайлівському Золотоверхому соборі, а 28 липня зранку – Божественну літургію, а також молебень біля пам’ятника рівноапостольному князю Володимиру.
Попри всі вимушені обмеження, бажаю українцям згуртованості і єдності, щоби всі ми, попри відстань, були об’єднані любов’ю до Бога і до ближніх, до рідної Церкви і українського народу. Слава Ісусу Христу!
На цьому місці мав би стояти пам'ятник. Це може бути пам'ятник воїну-захиснику. І я точно знаю, що актуальність цього пам'ятника була б ще багато років на вищому рівні. >>
Фактично Путін намагається продовжити місію одного зі своїх натхненників — Сталіна. Той також чітко усвідомлював, що існування українців як нації є загрозою для імперії. >>
Полковник Болбочан і Василь Вишиваний, він же Вільгельм Габсбург, переможна весна 1918 року. Запорізькі степи. Українська армія наступає і звільняє від московських більшовиків українські землі. Момент перемоги української зброї. >>
19 лютого 2014— дата, яка мала б звучати значно гучніше. Саме цього дня, дванадцять років тому, розпочалася Війна за Незалежність України. Ця дата зафіксована в українському законодавстві. Але в публічних комунікаціях — навіть на найвищому рівні — її майже не чути. >>
«Бо наша брань не проти людей, не проти плоті й крові, а проти правителів, світодержців пітьми цього світу, проти духів злоби піднебесних», — сказано у Посланні апостола Павла до ефесян, глава 6. >>
Минулого року тоді постійний представник України в ООН Сергій Кислиця запропонував офіційно іменувати країну-агресорку не росією, а повернути їй історично законну назву — московія. >>