Україна без Ізраїлю розбереться яких Героїв вшановувати
Кого перепоховувати на українській землі, кому віддавати українські державні почесті та кого вшановувати в Україні – це не ваша справа. Ваша думка з цього приводу не цікава. >>
Це - Биківня. Це Биківнянський ліс. Нехай його голос сьогодні почує вся Україна.
Биківня - це один з сильних символів того, що завжди робили під червоним прапором!
Говорячи про події Биківні, я не виходжу з якоїсь політичної доцільності, я перш за все, виходжу із нашої християнської моралі!
Биківня є найбільшою братською могилою в Україні, де покоїться цвіт нації. Це місце, де найкращий лікар, найкращий учитель, найкращий міщанин, найкращий селянин!
Це - Биківня. Це Биківнянський ліс. Нехай його голос сьогодні почує вся Україна.
Досі ніхто не знає, скільки десятків тисяч наших співвітчизників лежать у Биківнянському лісі. Биківня, як і Бабин Яр, як Освенцім і Соловки, як Бухенвальд і Катинь - це страшні символи мучеництва невинних жертв тоталітарних терорів. Тут, у Биківні, Сталін і його звироднілі опричники убивали цвіт України і української нації. Десятки, десятки тисяч людей.
Прощення немає і не буде.
Тут поховані письменники Яків Савченко, Михайло Семенко, Микола Скуба, Вероніка Черняхівська-Ганжа, брат Остапа Вишні письменник Василь Чечвянський, фундатор Академії мистецтв, професор Київського художнього інституту Михайло Бойчук, скульптор Іван Падалка, академіки Олександр Асаткін, Євген Оппоков, Володимир Юринець, директор Київського медичного інституту Сергій Сапронов, викладачі кафедри української мови і літератури Київського педагогічного інституту професор Олексій Синявський та доцент Олексій Бондаренко, ієрархи Української Автокефальної Православної Церкви Кость Матюшенко та Володимир Самборовський, священик, професор Київської духовної академії, вчений із світовим іменем Олександр Глаголев. І тисячі, тисячі інших.
Звідси, з Биківні, йде незримий зв'язок до всіх неполіченних кладовищ комуністичного терору на нашій землі. У цьому диявольському переплетінні - вся Україна. Обов'язок нації - згадати всіх.
Сталінська верхівка боялася й ненавиділа кожен народ, підкорений нею. Найбільший страх вона відчувала перед Україною. Знищенню підлягав наш дух. Знищенню підлягав кожен, запідозрений у найтяжчому зі злочинів - любові до України.
Тому правда про політичні репресії і гідне вшанування їхніх жертв - це не просто символ. Це - головна ознака, що наша душа жива, що наше життя незнищенне, що наш народ переміг і зло, і смерть.
За останні роки зроблено немало. За моїми дорученнями розсекречено архівні документи про український визвольний рух, політичні репресії та голодомори.
Це - велика, національна справа.
Кожен раз, коли ми навесні приходимо в Биковнянський ліс, ми говоримо про розвиток заповідника "Биковнянські могили". З кожним роком ми стаємо свідками того, як перевіряються проекти, мета яких - повернути нам пам'ять, дати шану тим людям, які були закопані в 30-х роках в цю святу землю.
Ті, хто заперечують Голодомор і репресії, ті, хто виправдовують Сталіна, ті, хто піднімають руку на наші святині і наших людей, - приречені. Вони свідомо стають на бік однієї з найчорніших сил, які знала історія. Їхні чорні надії, глибоко переконаний, є безсилі.
Нація відроджується.
Великий український поет Василь Симоненко писав: "Можна прострелити мозок, що думку народить, думки ж - не вбить!".
Сьогодні - істинно скорботний тиждень. Водночас це - час торжества правди й справедливості.
На руїнах радянської імперії постала Україна. Це - спільна і велика перемога всього Українського народу. Це - перемога нашого покоління, перемога тих, хто боровся та бореться за свободу України, перемога тих, хто впав жертвою терору і репресій. Ми перемогли, і наша перемога - вічна.
Вічна пам'ять загиблим. Слава Українському народові! Слава Україні!

Як повідомляла «УМ», предстоятель ПЦУ, митрополит Епіфаній закликав вірян помолитися за упокій закатованих та вбитих.
Український інститут національної пам'яті та Меморіальний заповідник "Биківнянські могили" закликали українців долучатися до онлайн-акції "Дзвін пам'яті" до Дня пам'яті жертв політичних репресій.
Кого перепоховувати на українській землі, кому віддавати українські державні почесті та кого вшановувати в Україні – це не ваша справа. Ваша думка з цього приводу не цікава. >>
Заява МЗС Ізраїлю у якій Голову ОУН Андрія Мельника звинувачують у «голокості» - відверта провокація і підігрування московській пропаганді. Ця заява не має нічого спільного з історичною правдою. >>
Перепоховання Андрія Мельника та його дружини є початком перепоховань видатних українських діячів могили яких були розпорошені чужими землями. Але тепер Україна починає повертати їхні імена, їхню спадщину і їхнє місце в нашій національній історії. >>
Це не лише перепоховання. Це — акт великої історичної справедливості. Це — повернення пам’яті. Повернення нашої державної тяглості. Повернення тих імен, без яких неможливо скласти повну історію української нації. >>
Пам'ять про жертв політичних репресій – не лише сторінка минулого, а пересторога для сьогодення і майбутнього. >>
Найнебезпечніше в такій пам’яті — перетворення історії на політичну зброю. Коли одна сторона говорить лише про власних жертв і не бачить жертв іншої, пам’ять перестає лікувати і починає знову розділяти. >>