Наша Церква – завжди відкрита для всіх.
Наші священнослужителі – завжди поруч як порадники, як друзі, як наставники, як добрі пастирі. Наша Церква є місцем щирої молитви, відвертих розмов, надійної допомоги, необхідної підтримки. >>
Меморіал «Ангел Чорнобиля, що сурмить», вилитий з металу та горя, пронизливо нагадує усім нам про Чорнобильську катастрофу. (Фото з ФБ-сторінки митрополита Епіфанія)
Подія, яка невідворотно змінила хід історії і наслідки якої ми усі відчуваємо досі. Катастрофа на Чорнобильській АЕС поставила під загрозу життя цілих поколінь.
Усього 46 хвилин пройшло від початку експерименту до вибуху на четвертому реакторі, – незворотної трагедії, свідком та жертвою якої стала значна частина світу. Навіть за такий короткий час може відбутися драматична зміна історії.
Катастрофа забруднила радіацією мільйони гектарів лісів, водойм і земель, перетворила місця мирного життя на зону відчуження. Вона безпосередньо вразила здоров’я майже двох мільйонів людей, забрала життя тисяч тих, хто приборкував її шаленство. Сьогодні, у міжнародний день пам’яті Чорнобильської катастрофи, ми молитовно вшановуємо їхню пам’ять.
Ця трагедія – не просто сумна сторінка чи спомин в історії цілого людства. Це тривожна пересторога, що сповіщає нам, якою згубною може бути діяльність людини, що нехтує найвищим даром – життям. «Ангел Чорнобиля, що сурмить», оповідає нам про те лихо. Цей меморіал, вилитий з металу та горя, пронизливо нагадує усім нам, що людству не варто більше допускати руйнувань, забувши про Бога і вірячи у примарне всесилля людини. Це попередження цілому людству, яке намагалося заволодіти потужністю атомної енергії і ламає собі крила, занадто високо злетівши у своїх амбіціях та ілюзії вседозволеності. Ціна за це – обірвані життя.
Тисячі українських сімей бережуть спогади про рідних, які поїхали ліквідовувати наслідки вибуху і втратили там здоров‘я, а частина – життя. У їхніх зболених душах – безліч питань до несправедливого і невимовного горя, яке спричинили, зокрема, і людська безвідповідальність та халатність. Не лише полум’я і радіація зруйнували людські долі, адже рушійною силою катастрофи стали брехня і покривання злочину тими, хто знав правду та приховував її від інших.
Нехай жертва героїв, що віддали свої здоров’я і життя заради ліквідації страшних наслідків аварії та заради нашого майбутнього, не буде марною. Спільне горе стирає уявні межі і відмінності між нами та повертає до усвідомлення того, що необхідно цінувати і оберігати даровані нам Богом життя і здоров’я, природу, чисте повітря, небо і воду. Повторювати ці помилки ми не маємо права.
Сьогодні духовенство і вірні Православної Церкви України моляться про спокій душ героїв, яких забрала Чорнобильська трагедія, та за здоров‘я ліквідаторів і постраждалих. Нехай Господь надихає кожну людину бути мудрим та відповідальним, щоби оберігати та плекати життя на всій планеті.
Наші священнослужителі – завжди поруч як порадники, як друзі, як наставники, як добрі пастирі. Наша Церква є місцем щирої молитви, відвертих розмов, надійної допомоги, необхідної підтримки. >>
У самій суті своїй тероризм є явищем, що не може бути виправданим. Адже це свідоме вбивство, тортури заради якоїсь начебто «вищої» мети. Та про яку «вищу мету» може йти мова, коли агресор нехтує найбільшою цінністю – людським життям? >>
Це питання не церковне, а державотворче. Це не день розколу, а день єднання всього українського народу, і ми нарешті забороняємо рпц юридично. Хоча Вселенський Патріархат ще у 2018 році визнав цю структуру неканонічною. >>
Сердечно вітаю всіх вас з визначною подією для Української Православної Церкви та всього українського народу, з 1036-ю річницею Хрещення України-Руси! >>
Ті, хто може дати захист, але не дає його, хто не протистоїть злу, а намагається його «перечекати» чи з ним домовитись – той у такий спосіб теж стає його співучасником. >>
Наша Конституція – теж об’єкт зазіхання для нашого ворога, бо вона, визнана світом, закріплює багатовікові прагнення українського народу жити в незалежній, суверенній, єдиній, демократичній державі. >>