Керівники медичних закладів можуть допомогти своїм працівникам краще справлятися, створивши безпечний емоційний простір у робочому середовищі.
Сьогодні на передовій боротьби з COVID-19 знаходяться медичні працівники. Вони працюють у шаленому ритмі, аби допомогти всім, хто потребує лікування. Надмірний стрес, тривожність, депресивні та інші негативні емоційні стани — те, з чим вони можуть стикнутися в майбутньому або вже стикнулися зараз.
Нещодавно було опубліковано одне з перших досліджень стосовно психологічного стану медичних працівників, які працювали з пацієнтами з COVID-19 у Китаї. Під час опитування медики повідомили, що найбільше на їхній емоційний стан впливали наступні чинники:
▪ Емоційне перенапруження та фізичне виснаження під час догляду за великою кількістю пацієнтів та очікування ще більшого напливу.
▪ Переймання через своїх колег, які можуть захворіти чи померти внаслідок COVID-19.
▪ Нестача засобів індивідуального захисту, апаратів штучної вентиляції легень та іншого необхідного обладнання (це проблема наразі характерна для усіх країн).
▪ Страх інфікувати своїх рідних та близьких — особливо тих, хто в групі ризику. Зокрема, у цей час багато медпрацівників ізолюються від своїх родин і не мають можливості бачити своїх рідних.
▪ Занепокоєння з приводу прийняття нових або незнайомих клінічних ролей та збільшення навантаження через догляд за пацієнтами з COVID-19.
▪ Обмежений доступ до психологічної підтримки для боротьби з депресією, тривожністю та надмірним стресом.
Аби допомогти медичним працівникам залишатися в порядку, важливо вже зараз почати піклуватися про їхнє психічне здоров’я.
Є підстави оцінювати злочин комбрига С. Лучанова і його підлеглих як такий , що сприяє підриву єдності тилу і фронту та створює передумови для можливого бунту в ЗСУ на кшталт " маршу справедливості " вагнерівців Пригожина на Москву 23-24 червня 2023 року . >>
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Ми, українці, зокрема і влада, не ставили за мету акцентувати чи формувати польській нації, хто має бути вашим національним героєм. Це — ваша історія і ваш вибір! Очевидно, і українці не потребують аналогічних послуг. Це наше суверенне право — визначати, хто є наші національні герої. >>
Замість того, щоб підвищувати цінність військової служби загалом, створювати стимули для професійного розвитку, підготовки кадрів, набуття нових спеціальностей та довгострокової кар'єри у війську, нам знову пропонують перерозподілити доплати між різними категоріями військовослужбовців. >>
