Стоп-кадр у Шевченковому краї
Спомин про земляка, Юрія Іллєнка, який народився 9 травня 1936 року в Черкасах. >>
Шановні співвітчизники, з великим сумом і скорботою прийняв звістку про смерть Анатолія Юрійовича Мокренка.
Пішов з життя мій друг, людина непересічного таланту і високого почуття громадянського обов’язку, чий внесок у розбудову демократичної Української держави важко переоцінити.
Анатолій Юрійович Мокренко народився 22 січня 1933 року в смт. Терни на Сумщині, неподалік і мого рідного села Хоружівка.
Народний артист України, народний артист СРСР, лауреат Державної національної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Закінчив Київський політехнічний інститут, у 1963 році - вечірнє відділення Київської консерваторії. Був солістом оперної студії Київської консерваторії.
З 1968 року - соліст Київського оперного театру. У 1991 - 1999 роках - генеральний директор і художній керівник Національної опери України ім.Т.Г.Шевченка. Викладав у Національній музичній академії ім. П.І.Чайковського. Перший виконавець пісні «Два кольори», повпред українства на всіх материках.
У моїй пам’яті та й у пам’яті всіх, хто знав і працював разом з Анатолієм Мокренком, він назавжди залишиться принциповою та чуйною людиною,- чоловіком, який вірно служив нашій Україні і обраній справі.
Україна втратила видатного баритона, Народного артиста України, Таланта від Бога з ліричною душею народженим співати, який так багато зробив для розвитку національної культури… Світла пам’ять Вам, Анатолію Юрійовичу! Нехай Господь дарує Вам своє Царство! Нехай буде пухом Вам рідна українська земля.
Спочивайте з миром!
Спомин про земляка, Юрія Іллєнка, який народився 9 травня 1936 року в Черкасах. >>
Продаємо голос владам, делегуємо питання
Компетенція і досвід — вимагають виконання >>
Санкції на Богдана мені не зміг обґрунтувати чи пояснити реальними фактами жоден юрист та депутат. >>
Коли наш воїн, наш звитяжний лицар Микола Андрійчук відходить у вічність, сама українська земля, в образі цього благородного птаха, приходить віддати йому останню шану. Це не просто лелека. Це — дух нашої нації, це голос тисячолітньої історії, що схиляє голову перед подвигом Героя. >>
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>