Династія патріотів: від армії УНР до сьогоднішньої військової розвідки
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
Нещодавно були опубліковані результати загальноукраїнського опитування про патріотизм, мову і зовнішньополітичні пріоритети, яке провели Democratic Initiatives Foundation-Фонд "Демократичні Ініціативи"
Вони свідчать про те, що проросійські закиди, зокрема й про роз’єднання з допомогою мовного питання суспільства, є ніщо інше як бажання Росії зробити це реальністю.
Серед ключових результатів:
→ 69% українців вважає, що українська має залишатися єдиною державною.
→ 81% підтримують твердження, що українська мова є важливим атрибутом незалежності України, при чому з цим погоджуються фактично однаково у всіх регіонах країни.
→ 69% вважають, що українська мова має бути єдиною державною. Це переконання домінує у всіх регіонах України.
→ 80% за те, аби керівники держави і службовці спілкувалися в робочий час українською.
Ці дані підтверджують, що українська мова об’єднує наше суспільство. Українці зараз як ніколи єдині у тому, що рідну мову потрібно розвивати, зберігати, поширювати у всіх сферах життя та захищати. У тому, що українська мова є важливим об’єднуючим фактором будівництва української держави і нашою зброєю у гібридній війні.
Ключова ідея ухваленого закону “Про забезпечення функціонування української мови як державної” — громадяни України мають володіти українською мовою. В день набуття чинності цього закону не було жодних протестів проти “утисків”, натомість відбулась акція “Мова об’єднує”. Тисячі людей по всій Україні — від Маріуполя до Львова — говорили про важливість захисту української мови.
Зовсім інша реакція була у російських пропагандистів. В інформаційному просторі ними активно поширювався наратив, що закон про мову — порушення прав і утиски російськомовних, закон називали “законом про заборону російської мови”, “про мовний фашизм” чи “тотальною українізацією”.
Одним з поширених фейкомеседжів було твердження, що така політика розколює і так дуже неоднорідне населення України. Окупантські ЗМІ часто підтверджували цей “факт” висловами відкрито налаштованих проросійських персонажів — політиків, псевдополітологів чи активістів, або ж просто вибірково брали коментарі антипатів української у соціальних мережах і подавали це як повномасштабну всеукраїнську тенденцію. http://bit.ly/3b6JAzt
Століття окупації, знищення всього українського, зокрема і мови, створили сильне підґрунтя для маніпуляцій на цю тему. Чомусь завжди, коли йдеться про логічне і цілком обґрунтоване прагнення розвитку і поширення української мови, потрібно відбиватися від кремлівських закидів про напад на російську мову чи міфічне роз’єднання суспільства.
Як суспільству, нам варто позбуватися набутого століттями комплексу меншовартості і пам’ятати, що звична нам двомовність в Україні — результат кривавої політики репресій, заборон, дискримінації і постійного прагнення російського окупанта роз’єднати та асимілювати українців.
Пам’ятайте, що українська мова роз’єднує нас лише з Росією, а українців насправді вона об’єднує.
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Замість того, щоб підвищувати цінність військової служби загалом, створювати стимули для професійного розвитку, підготовки кадрів, набуття нових спеціальностей та довгострокової кар'єри у війську, нам знову пропонують перерозподілити доплати між різними категоріями військовослужбовців. >>
Нічого подібного за масштабом і рівнем документування в польській історіографії не існує. Натомість цифра у 100 тисяч убитих поляків, яка сьогодні фактично закріплена в польському законодавстві та політичному дискурсі, не підтверджена жодним науковим дослідженням. >>
Покоління за поколінням ми падаємо у землю як зерна, але творимо щось більше за нас. Це прикінцева професорська цитата у новій - першій художній книзі історика і журналіста Олександра Зінченка "Два мільйони світанків (Трипільська таємниця)". >>
Дорогі мої сини і онуки («вовки і вовченята») — воїни ССО, які тихо приходять, роблять свою справу і тихо повертаються, вітаю вас з професійним Святом — Днем Сил Спеціальних Операцій! >>