Захід міг задушити комуністичну Москву у зародку, достатньо було не продавати свої технології та не відправляти спеціалістів в обмін на криваве зерно з вмираючої України. Дніпрогес будував «Дженерал Моторс», перші танки СССР збирали інженери «Віккерса» і так далі.
Франція, Британія та США могли майже безкровно або з мінімальними втратами зупинити Гітлера у 1933, 1934 чи 1935 році. Навіть напередодні Мюнхенської змови 1938 року німецькі генерали готові були іти на заколот з метою усунення Гітлера, бо не вірили у готовність Вермахту здолати навіть Чехословацьку армію. Але Вермахт застосовувати не довелось, все віддали і так.
Хтось сильно допоміг Фінляндії вистояти у Зимовій війні, 80 років початку якої ми зараз згадуємо?
Хтось із західних демократій заступився за Чехословаччину у 1938? Чи почало воювати за неї ж НАТО у 1968?
Хтось висловив хоч щось, крім глибокої стурбованості Литві, Латвії та Естонії у 1940? Чи Угорщині в 1956? Чи Польщі у 1981? Чи навіть східним німцям у 1953, під час Берлінського повстання?
Політика завжди такою була. І, напевно, завжди такою ж і залишиться. Змінюються технології, суспільні устрої, політичні режими — але люди не змінюються. Або змінюються дуже повільно.
Далі буде.
Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>
Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>
