Що роботи після Зе? Будувати країну знизу

11:54, 26.07.2019

Не хотілось би починати цей пост зі слів: як я і казала.

 

Але, як я і казала – у Слуги народу є парламентська більшість. Так що тепер можете всі, хто пройшов в Раду, заспокоїтись – ви на фіг не будете потрібні задля формування більшості, а, значить, і поточного порядку денного. Так що всі свої «умови» і «пропозиції» можете сховати назавжди. Або, принаймі, надовго.

 

Фіксуємо:

 

1. Партія (партія? хм...) Слуга народу перемогла так, як навіть сама не очікувала. Тепер вони будуть вирішувати самі – диктатура чи відповідальність.

 

2. У Слуги народу є нагода, інструментарій, можливість показати, як треба все робити. Я би хотіла, щоб вийшло. Бо якщо ні, то навернемося разом.

 

3. Опозиція у Слуги народу буде найслабша із усіх можливих. Бо всі умовні опозиціонери, які могли би бути системою стримань і противаг, між собою пересварені і неспроможні домовлятися. І тут нічого не зміниться. Немає надії, на жаль.

 

4. Як би ми не плювалися, але таки відбувається зміна політичних еліт. Наскільки нові еліти орієнтовані на ціннісні зміни, покаже лише час. Із цікавого: мають піднятися ціни на оренду нерухомості – в Київ же поїдуть не лише нардепи.

 

5. Слуга народу має практично необмежений карт-бланш на призначення і голосування за найкращих кадрів на всі посади. Чи скористаються, чи вноситимуть в Раду умовних «юзиків», побачимо.

 

6. Варто в найближчі терміни готуватися до місцевих виборів – всім, хто продовжує гратися в ці ігри. Слуга народу точно захоче взяти під свій контроль, як мінімум, всі міста-мільйонники. А не домовлятися з тими, хто є.

 

7. Можна скільки завгодно ображатися на «народ, який понавибирав», але не можна ігнорувати все те, що з цим народом відбувалось протягом найновішої історії. На людей «забивали» всі. От і отримали. Це, звісно, нічого не виправдовує. Але хоч якось пояснює.

 

8. Дуже показово, хто набрав 2 відсотки і тепер отримає державне фінансування на свої політичні партії. Цей список точно не мотивує платити податки.

 

9. Серіали + ютуб = перемога будь кого. Саме такою є ця проста формула перемоги в сучасних перегонах.

 

10. Не ми перші – все-таки після Трампа і Брекзіта.

 

Що з цим всім робити? На мій погляд, є кілька варіантів:

 

1. Внутрішня еміграція. Ну, ми ж збирались навести лад в своєму приватному житті, щось подописувати, фото відцифрувати, на йогу записатися і так далі. Тепер є змога.

 

2. Продовжувати жити звичним життям, працювати і добре робити свою роботу.

 

3. Поїхати. Зрозумівши, що все стрімко проходить, а жити – це зараз.

 

4. Готуватися захищати переконання, цінності, територію. Тренувати навички і вміння. Пройти курси першої невідкладної допомоги. Бо хто зна.

 

5. Будувати країну знизу. Об’єднуватися з тими, хто готовий робити спільну справу за будь яким потрібним напрямком – екологія, захист тварин, об’єднання співвласників, об’єднання територіальних громад і так далі.

 

Що робитиму персонально я? Після пункту 1 перейду до пункту 5. Поки що.

 

Зоя Казанжи, 22 липня 2019 року, Фейсбук

  • Відповідь казкарям про совковий «рай»,

    Вельмишановна редакціє «України молодої»! Написати до вас змусила надрукована у вашій газеті стаття відомої української письменниці Оксани Забужко «Путіну потрібні не Крим і Донбас, а мільйони українців». >>

  • Два півники

    Два півники, два півники на жердці сиділи,
    Два півники зозулястій курці «пір’я мили»: >>

  • Хвала своєму

    Ось півроку вже пролетіло,
    Мов крізь сито — жменя піску. >>

  • Вдома — хоч китайською

    Шановна редакціє газети «Україна молода»! Я проста пенсіонерка, постійний читач та передплатник вашої газети. Газета мені дуже подобається, бо вона правдива, патріотична. >>

  • Ген державності відсутній?

    У 1918 роцi німецький кайзер визнав державну незалежність України, і тільки брак гену державності українського народу (який є у наших сусідів поляків, угорців, чехів) та незрозумілі, неузгоджені між собою дії українських керівників віддали Україну на поталу більшовикам Леніна. >>