Уранці заходжу до електронного кабінету, щоб перевірити статус поданих учора заяв. Усе начебто добре. Аж раптом помічаю, що заяви до Києво-Могилянської академiї від 19.07 ще й досi "зареєстрованi у вищому навчальному закладi", а не "допущені до конкурсу". Дивно. Я ж бачила себе в рейтингових списках. Треба зателефонувати до пріймальної комісії.
Натискаю на заяву, мають з'явитися контакти, але на екранi ноутбука самi лише мiнуси замість потрібної менi інформації. Оновлюю сторiнку. Жодних змін. Оновлюю ще раз.
"Поданi заяви відсутнi". Чудово. Якщо це черговий "жарт" системи, то менi чомусь зовсім НЕ смішно. Куди поділися всi мої 9 заяв, га?
Виходжу з кабінету і заходжу знову. Може, спрацює?
"Поданi заяви відсутнi". Узагалі НЕ смішно. Абсолютно. Я починаю панікувати. Закриваю інтернет-браузер. Вдих-видих. Знову перевіряю заяви.
З'явилися таким самим казковим чином, як і зникли. Чудово. Однією проблемою менше. Залишилося тільки розібратися з Могилянкою.
Знаходжу на улюбленому "Вступi" номери телефону. Цілих 4. Більше шансiв, що менi пощастить з кимось поспілкуватися.
12:17 Утомлено-роздратована жінка пояснює, що з питань вступу потрібно телефонувати не до приймальнi ректора. Викреслюю перший номер. Залишилися ще 3.
12:23 "Абонент зайнятий". Кожнi 4 хвилини те саме.
12:32 Чую бажанi довгi гудки замість остогидлих коротких, але нiхто не підіймає слухавку.
12: 37-13: 09 "Абонент зайнятий". Ще раз. Ще раз. Ще раз...
13:14 Дівчина з приймальної комісії говорить, що так і має бути. Це вони в Академії вирішили.
"Тобто все нормально?" - перепитую я. "Так, не хвилюйтеся".
Легко їй казати.
Матінко, коли вже той вересень?
Є підстави оцінювати злочин комбрига С. Лучанова і його підлеглих як такий , що сприяє підриву єдності тилу і фронту та створює передумови для можливого бунту в ЗСУ на кшталт " маршу справедливості " вагнерівців Пригожина на Москву 23-24 червня 2023 року . >>
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Ми, українці, зокрема і влада, не ставили за мету акцентувати чи формувати польській нації, хто має бути вашим національним героєм. Це — ваша історія і ваш вибір! Очевидно, і українці не потребують аналогічних послуг. Це наше суверенне право — визначати, хто є наші національні герої. >>
Замість того, щоб підвищувати цінність військової служби загалом, створювати стимули для професійного розвитку, підготовки кадрів, набуття нових спеціальностей та довгострокової кар'єри у війську, нам знову пропонують перерозподілити доплати між різними категоріями військовослужбовців. >>
