І ще раз про блокаду: за що воюємо?

Макіавеллі, роздумуючи над питанням припустимості мародерства на війні, прийшов до висновку, що воно припустимо, бо краще утримувати армію за рахунок ворога.

А ми зараз сперечаємось, що потрібно годувати ворога, бо там і наші громадяни...

Коротко, для невоювавших: Війна не змінилась, вза-га-лі!!!! І незмінним залишилось правило розподілу продуктів – спочатку солдату, і лише те, що залишиться – мирним.

Там, в ОРДЛО, те ж саме діє. І кожна завезена з нашої території ковбаса спочатку йде сепарам, які в нас стріляють, і лише залишки дістаються мирним.

А щодо постачання енергії, так це взагалі ......... Нагадайте, чи не ті підприємства ми енергією забезпечуємо, які їх військову техніку ремонтують??? Ті, які в нормальній війні ми мали би знищувати? Чи не ту енергію, яку в нормальній війні ворогу відрізають диверсанти, ми продаємо???? ...

Вибачте, не ми ... вони продають. (До речі, їм варто замислитись, чому в сучасному лексиконі українців політики стали «вони», чому про них кажуть, як про чужих?).

Так ось, одні, за бугром «обєспокоєні», інші тут барижать не по-дитячи. І у тих, і в інших є своєнародні підтримувачі: «там же наші громадяни», «треба домовлятись, щоб закінчилась війна».

Народ, вас розбалували толерантністю. Ви наче ботани в школі, яких місцевий хуліган вже інвалідами зробив, а все сподіваєтесь на силу слова. Чесно, чим далі, тим менше хочеться вас слухати взагалі.

Реально, бариги і миротворці хєрови, не ображайтесь потім, але ваша точка все менше перестає цікавити, в принципі, будь-яка. Вважайте це наближенням смерті демократії. Але та гласність вже в печінках, я за результат.

Джерело