Окупанти на телебаченні

Очільник СТБ Володимир Бородянський каже, що відмовившись показувати решту 19 серій російської «Битви екстрасенсів», вони втрачають понад 7 мільйонів гривень. Тобто кожна серія коштувала каналові близько 370 тисяч гривень. Всього купили 22 серії.

Отже, канал СТБ заплатив Росії більш як 8 мільйонів гривень – за продукт, що популяризує російських окупантів і «русскій мір» загалом. Вдумайтеся. Український. Телеканал. Заплатив. Окупантам. Під час війни. 8 млн гривень. За передачу про окупантів.

Пан Бородянський вибачився й пообіцяв звільнити працівників, що пропустили в етер серію про вояків-окупантів, але не сказав, кого саме. Та й не так цікаво, котрого цапа на СТБ заофірують на репутаційний вівтар. Куди цікавіше, чому до тих, хто купив цю передачу в Росії під час війни, у керівництва СТБ немає претенсій?

Як узагалі нині можна купувати й показувати російське?! Очевидно, керівництво СТБ вважає це нормальним. Адже на думку п. Бородянського, «культурні запити українців багато в чому подібні до культурних запитів росіян».

Нещодавно відниця СТБ Алла Ковальчук шокувала українців, виклавши в інтернет відео, як вона зустрічає Новий рік із Путіним у телевізорі та знущається з українського Гімну. Але п. Бородянський не тільки не звільнив особу, яка неабияк нашкодила репутації каналу, а й захищав її «право на висловлювання своєї думки».

Дружина Медведчука Оксана Марченко, яка поділяє політичні погляди свого чоловіка, також досі працює на СТБ. Та й Серґєя Сосєдова, який прямо підтримав окупацію Криму, звідти ніхто не виганяв.

Саме тому я не вірю у щирість вибачень керівника СТБ. Я неодноразово зустрічався з п. Бородянським на круглих столах і засіданнях комісії Держкіна й можу не вагаючись назвати його найемоційнішим, найпалкішим борцем за свободу медій показувати російський та росієцентричний вміст.

Зокрема, п. Бородянський якось прийшов на засідання нашої комісії, щоб захистити від «цензури» серіял конкурентів – «Нє зарєкайся», за який згодом навіть Нацрада оголосила телеканалові «Україна» попередження. Також він заявляв, що на українському ТБ немає проблем з мовою, адже чинний закон цього питання не реґулює.

Гадаю, п. Бородянський справжній і щирий, коли захищає «русскій телемір» од «цензури». І цим він навіть симпатичний, бо не відбуває номер, а щиро переймається своєю справою.

Варто зазначити, що п. Бородянський починав свою медія-кар'єру як комерційний директор газети «Московський комсомолець в Україні», потім керував медія-активами Альфа-банку («Новий канал», «Наше радіо», «МК в Україні»), а нині очолює не тільки СТБ, а цілу медіяімперію олігарха-капітулянта Пінчука – StarLightMedia, до якої, окрім СТБ, входять ICTV, Новий, М1, М2, QTV.

Цікаво, що саме радіогрупа Пінчука-Баграєва «Тавр медія» чинила найбільший спротив запровадженню квот для української пісні на радіо. У Верховній Раді навіть було внесено «альтернативний» законопроект, який повністю нівелював квоти. Найактивніше його лобіювали ті самі депутати, які за «дивним збігом» потім провалили законопроект про обмеження гастролей російських артистів та їхнього культурного продукту.

Цей допис не про Володимира Бородянського, як дехто міг подумати, не про СТБ чи StarLightMedia, не про Пінчука та його лобі в Раді. Цей допис про те, що телебачення в Україні окуповане. І нам ніколи не звільнитися від рашизму на ТБ, допоки ним керують ідейно ворожі до України люди. Єдина можливість – заборонити російський вміст законом. Не подолавши телеокупації нам не подолати окупації.

Джерело