Маленькі герої живуть поряд з нами

Учора весь день і вечір падав сніг.

А на подвір'ї нашого багатоквартирного будинку від самого ранку працював невеличкий чоловік із величезною лопатою. Він старанно розгрібав замети на прибудинковій території і на автостоянці, аби люди ранком могли без пригод виїхати на роботу. Повертаючись додому, ці ж люди могли бачити, як він продовжує прибирати сніг, що все падав і падав.

Увечері я покликав дружину до вікна і звернув її увагу на нього - і нам дуже захотілось чимось віддячити цій незнайомій людині, яка майже 10 годин поспіль бореться зі снігом - сам на сам.

Дружина дістала з шухляди пляшку хорошого коньяку і коробку шоколадних цукерок. Вручила мені, щоб я пішов до цього відчайдушного трударя.

Я вийшов до нього у двір, привітав із Різдвом.

Ми розговорилися. Мимохіть почулося - говорить цей немолодий уже чоловік ламаною українською, але при тому дуже старається. Запитав - звідки він? Виявилось, що Юрій - пенсіонер, переселенець із Луганська. Коли там почалася хвиля сепаратизму - він терміново продав свою трикімнатну квартиру і купив під Києвом невеличку хатину, де й проживає з родиною. Юрій не схотів міняти Україну на ЛНР...

Долі людей, як і їхні характери часто бувають дуже різними. Але вчинки іноді говорять дуже багато про особистість. А ми за звичкою оцінюємо людей за за їх походженням, національністю чи віросповіданням.

До чого я? А до того, що довкола нас стільки чесних, порядних, надійних людей - наших маленьких героїв, яких ми в суєті навіть не помічаємо, звично й байдужо проходячи мимо.

Але варто іноді зупинитися! Хоча б на мить...