У мене нема фото із Майдану. Нема фоток із намету. Тим більше – із Грушевського, КМДА, Будинка Архітектора.
Тоді не мало значення, що буде потім. Перемога та поразка були однаково близькі. Я боялась. Мені часто бувало страшно. Я вимикала телефон, виймала картку. Я просто була там, де мусила і робила те, що потрібно було робити.
І якоїсь миті стало байдуже, чим закінчиться моя особиста революція – страх минув. Після 22 січня, здається. Коли беркут гнав нас із Грушевського набарикади. Коли чоловіки старались вишикуватись у лаву і закрити собою Майдан. Коли падали хлопці поруч, просто на відстані кроку і розквітали під ними на чорному снігу червоні квіти...
Є багато людей, про чиї подвиги ніколи ніхто не дізнається.
...вона була тоді, з нами. А зараз – шрам на цілу спину і воля до перемоги. І сила в очах. Нелюдська просто...
...він – рок-зірка зі світовим іменем. Лишив все, і тягав шини. Бо так – правильно.
...вони – письменники. Їхали на презентацію книги, а потрапили на Майдан. Байдуже, на нові красиві вишиванки. Байдуже до всього. Бути тут. І не здаватись.
...він – лікар. Оперував. без кінця. скільки треба. Добре, що дочка вдома. В інституті. Раптом почув: «Тату, обрежно... Я зараз принесу знеболююче». Вона асистувала йому. Скільки вже часу – він і сам не знав.
...вона закрила свій цех, запустила волонтерів і вони до ранку шили чохли на бронежилети. Між тих, навіжених, міг би бути і її син. А може він там?
...вона – хірург. Вранці – операція. До дідька. Вона робила те, що повинна!
...вони виросли разом. Рок-клуб, кіно, репетиції. Не бачились 100 років. Зустрілись перед штурмом. Обійнялись. І пішли в атаку, щоб більше ніколи не губитись в житті.
...вона подзвонила: «Ти потрібна»... і троє дівчат, вишикувавшись шнурівочкою, тремтячи на холоді стали проти силовиків. Один на вухо шепнув: «Де ви були раніше???». І в голосі бринів відчай і надія. Ревіла...
... у нього син – ДЦП. Їдучи на майдан, дзвонив дружині: «Та я тут халтурку знайшов. Хліб розвожу. Малому на масаж буде...». А потім вимкнув телефон і сказав: «Мені б вернутися. Живим... Дитині я потрібен. Але вже як буде...»
... бізнесмен. Вночі подзвонили: «Милиці і ліки. Негайно. Під Афганське КПП. Під Стелу». Вранці було все. Приїхав сам. Особисто. Без охорони.
Є багато могил, які ніхто ніколи не знайде... Дякую вам. І пробачте, що жива. Що не закрила вас собою...
Це й досі мені болить.
Я дякую тим, кого послала мені доля за ці роки. Ви – справжні.
Дякую, що дозволили мені стати частиною великої історії. Я не назву зараз всіх. Вас – тисячі. І я – просто одна з вас.
Боротьба триває.
Ми переможемо.
Є підстави оцінювати злочин комбрига С. Лучанова і його підлеглих як такий , що сприяє підриву єдності тилу і фронту та створює передумови для можливого бунту в ЗСУ на кшталт " маршу справедливості " вагнерівців Пригожина на Москву 23-24 червня 2023 року . >>
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Ми, українці, зокрема і влада, не ставили за мету акцентувати чи формувати польській нації, хто має бути вашим національним героєм. Це — ваша історія і ваш вибір! Очевидно, і українці не потребують аналогічних послуг. Це наше суверенне право — визначати, хто є наші національні герої. >>
Замість того, щоб підвищувати цінність військової служби загалом, створювати стимули для професійного розвитку, підготовки кадрів, набуття нових спеціальностей та довгострокової кар'єри у війську, нам знову пропонують перерозподілити доплати між різними категоріями військовослужбовців. >>
