Київ. Позняки. Вечір. Фонтан. Кохання...
Двоє в камуфляжі.
Молоді, вродливі.
Він і Вона.
Так щиро тримаються за руки.
Такі справжні, закохані в цей вечір і одне в одного.
Я задивився, розчулився, закурив, поплив.
Скупа чоловіча сльоза збігла по щоці і загубилася в хащах мого минулого…
"Алльо, гараж!!! Стоять, бояться!!!" - як серпом, їй-богу…
Пятеро бузкових мудаків помилково вирішили, що район підконтрольний їхньому бичому кайфу. Гучно йшли, шумно смерділи. Зупинилися біля пари в камуфляжі. Мат-перемат, понти, зачіпки, під’южування...
Я не все чув, перелаштовувався…
Бац! Бац!! Тух! Плюх!! Куяк!!! І ще раз – куяк!!! І все...
Я навіть підійти не встиг…
І ніхто б не встиг, надто жваво відпрацював хлопчина.
Він бачив мій рух. Плавно пішов убік. Змінив бойову стійку.
Його уважний погляд в моє перенісся я запам’ятаю надовго.
«Я, це, свій. Наш. Допомогти хотів», - я підшуковував потрібні слова.
«Спасибі, батю», - усміхнувся хлопець.
Він був спокійний, як удав.
Хтось із тих, хто валявся на асфальті, тихо застогнав…
Вона підійшла до Нього. Ні, підпливла…
Обійнявшись, вони розчинилися у вечірніх сутінках…
Подали голос вирубані другий, третій і п’ятий.
А, може, і четвертий, стверджувати не буду.
Я їх не рахував. Я ішов додому…
Є підстави оцінювати злочин комбрига С. Лучанова і його підлеглих як такий , що сприяє підриву єдності тилу і фронту та створює передумови для можливого бунту в ЗСУ на кшталт " маршу справедливості " вагнерівців Пригожина на Москву 23-24 червня 2023 року . >>
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Ми, українці, зокрема і влада, не ставили за мету акцентувати чи формувати польській нації, хто має бути вашим національним героєм. Це — ваша історія і ваш вибір! Очевидно, і українці не потребують аналогічних послуг. Це наше суверенне право — визначати, хто є наші національні герої. >>
Замість того, щоб підвищувати цінність військової служби загалом, створювати стимули для професійного розвитку, підготовки кадрів, набуття нових спеціальностей та довгострокової кар'єри у війську, нам знову пропонують перерозподілити доплати між різними категоріями військовослужбовців. >>
