Українські граблі або Чому ми обираємо шахраїв та лицемірів?

Чи є проблеми у менталітеті?!

Завжди казав, що посилання до ментальності у виправдання невдач України, є відмазкою невдах. Та покопавшись в історії, певну ментальну особливість народу, яка реально перешкоджає появі у нас нормальної влади, я врешті віднайшов. Для цього порівняв найбільш протестні періоди нашої історії зі схожими подіями в розвинутих країнах і на дещо звернув увагу.

Коли там опозиція протестує проти влади, часто політики не соромляться казати прямим текстом: «Вимагаємо передати владу нам», «Вимагаємо контроль над Урядом» і таке інше. В українських протестах таких вимог ніколи немає. У нас максимум: «Вимагаємо дострокових виборів»...

Наша опозиція, як сучасна, так і 25-річної давнини і навіть сторічної, ніколи не просить влади. Ось тут і закралась тама сама, наша ментальна особливість: ми, на рівні культури, встановили, що просити владу – це погано.

Навіть люди, які зараз читають це, можуть обуритись, що це дійсно погано. Але вже за західним кордоном України, всюди це є нормальним явищем.

Ця культурна особливість породила у нас виключний запит на владу шахраїв і ліцемерів. Виключно вони здатні пройти крізь наші фільтри.

Ми часто звертаємо увагу на те, що в Європі політики не так відверто ліцемірять, навіть диктатори. Гітлер знищував євреїв і казав: «Я знищую євреїв». А Сталін знищував українців і казав: «Голоду немає!». І саме ця особливість виходить з тієї самої європейської ментальності – відкритості намірів.

А наші проблеми від зворотнього – ми допускаємо лише тих, хто про наміри обманює. Ну уявіть, що зараз вийде політична сила, яка відкрито скаже: «Вимагаю віддати мені Уряд». Наше суспільство одразу ж повісить на них ярлик – «вискочки». І ця політична сила одразу кане у невідомість, залившись навіть непоміченою.

А проголосують за того, хто скаже: «Мені нічого не треба, все тільки для народу». І хоч це буде обман про наміри, але це єдиний шанс бути поміченим українським суспільством.

Але, якими методами приходять до влади, такими потім і правлять.

Джерело