Отже, Трамп.
Емоції вбік – що є, то вже є.
У нас є наша країна. Вона не потрібна Трампу. Нажаль, потрібна Путіну – але не такою, в якій ми могли б житии. Та в першу чергу вона потрібна нам.
Тож для нас Трамп – не трагедія, а просто нова реальність, в якій нам доведеться вирішувати все ту саму задачу: захищати нашу країну від ворога. Тепер без міжнародної підтримки, можливо на якийсь час у повній ізоляції. Ну що ж, вже бувало. Не вперше. Може, і не в останнє.
Зрештою, ні в часи Майдану, ні в перші, вирішальні, місяці «руцковєсни-2014» ми не мали жодної реальної допомоги з-за кордону, виключно моральну підтримку від нормальних людей – то вона з нами і лишиться. А військової допомоги ми не так вже й багато отримали за весь цей час.
Тож Трамп – всього лише нагадування нам, що все насправді у наших руках. Досить розслаблятись у сподіванні на вплив санкцій та летальну зброю від НАТО. Пора готуватись до потужного тиску Росії по всіх фронтах – від спроб політичного перевороту до масштабного вторгнення.
Конкретні сценарії зараз передбачити важко – але очевидно, що «головокруженіє от успєха» Трампа дуже скоро приведе москаликів знову до нас.
І все залежатиме виключно від того, наскільки ми будемо готові їх зустріти – як власне завжди все залежить саме від цього, а все інше лише створює більш чи менш сприятливий фон.
Наскільки ми будемо готові завалити Росію цинковими вантажами з нашої землі – рівно настільки нам по фіг на перемогу Трампа, на рейтинги Путіна та на всі інші чужинські розваги.
Добровольчі формування територіальної оборони, «бандерівські» боївки у кожному селі та міському кварталі – наша найкраща відповідь на перемогу Трампа.
Досить репетувати, просто спокійно готуємось.
Є підстави оцінювати злочин комбрига С. Лучанова і його підлеглих як такий , що сприяє підриву єдності тилу і фронту та створює передумови для можливого бунту в ЗСУ на кшталт " маршу справедливості " вагнерівців Пригожина на Москву 23-24 червня 2023 року . >>
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Ми, українці, зокрема і влада, не ставили за мету акцентувати чи формувати польській нації, хто має бути вашим національним героєм. Це — ваша історія і ваш вибір! Очевидно, і українці не потребують аналогічних послуг. Це наше суверенне право — визначати, хто є наші національні герої. >>
Замість того, щоб підвищувати цінність військової служби загалом, створювати стимули для професійного розвитку, підготовки кадрів, набуття нових спеціальностей та довгострокової кар'єри у війську, нам знову пропонують перерозподілити доплати між різними категоріями військовослужбовців. >>
