За місяць дискусій автори проєкту так і не збагнули простої речі: 36 місяців служби у ТЦК на Львівщині, або ж діловодом стройової частини у Києві, та навіть цілком реальної бойової роботи по збиванню «Шахедів» - це абсолютно не те саме, що 36 місяців у Авдіївці або Кринках.

Необхідною умовою перемоги є повна зміна парадигми нашого мислення, та перебудова його на військовий лад, чого ми впродовж 2023 не зробили.

Наші успіхи першого року великої війни були дуже значною мірою зумовлені тотальним характером нашого національного спротиву. Не кожний взяв до рук автомата, але майже кожний відчував цю війну і як загрозу особисто для себе, і як свою особисту справу.

Поки на справжньому фронті справи йдуть не ідеально для нас, але і геть не просто для наших ворогів, на фронті інформаційному схоже ворог вже вдруге за рік перехопив ініціативу та розгортає потужний інфонаступ.

У нас має відкритись вже не друге, а третє дихання, розмірене, добре прораховане. Таке, яке дозволить нам пройти важку дистанцію наперед невідомої довжини. Прийшов час роздумів, «розкладання на поличник», зміни цілепокладання. А отже – час лонгрідів.

Трамп – всього лише нагадування нам, що все насправді у наших руках. Досить розслаблятись у сподіванні на вплив санкцій та летальну зброю від НАТО. Пора готуватись до потужного тиску Росії по всіх фронтах – від спроб політичного перевороту до масштабного вторгнення.

Із завтрашнього свята захисників України вже, виявляється, старанно роблять «новає 23-є фєвраля», «день мужика» тощо, з усім гендерно-совковим лайном, притаманним колишньому «дню савєцкой арміі і нікагда нє ваєвавших мущінок».