Саакашвілі пішов у відставку.
Кажуть, надія помирає останньою. Але моя надія на оновлення і очищення Одеси померла до того, як я прочитав цю – в будь-якому випадку – сумну для мене звістку. Я бачив явні прорахунки в його політиці, які мені здавалися поєднанням надмірної впевненості і наївності.
Думаю, він не зрозумів натури міста, в якому працював. Одеса тільки здається гарячою, насправді вона холодна, меркантильна і – на жаль – цинічна. Міхо був по справжньому гарячий, імпульсивний, демонстративний, якщо хочете. І така людина – не герой накрученої провінційної красуні.
Його спроба «поставити на місто» колегу, з яким йому буде легко проводити реформи, провалилася і – пробачте мені – не могла не провалитися. Але Саакашвілі, який вклав усі сили в одну людину, не подумав про те, що навіть якщо Саша Боровик буде обраний, то він не зможе впоратися з нашою міською радою.
І депутата Боровика під сміх аудиторії винесли із залу засідань і викинули в коридор. Не знаю, що могло б бути більш сильним ударом для Міхо .... Сам Саша переніс це, здається, досить спокійно.
Але, як не дивно, останньою краплею, як на мене, був малозначний в масштабах Одеси сумний факт – знесення дачі Докса після того, як губернатор віддав розпорядження про взяття особняка під охорону. Міхо вкотре дали відчути його безсилля. Гаряча душа – вже колишнього – губернатора не змогла цього перенести. Він не міг бути маріонеткою, весільним генералом.
Мені шкода його команди, яка навряд чи залишиться на своїх місцях. Мені шкода всіх починань, які тепер будуть поховані – під сміх і улюлюкання громадян. Але я хочу, щоб в цьому неминучому хорі прозвучав мій тихий скорботний голос.
Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>
Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>
