Як помирають улюблені письменники? Ви задавали собі це питання? Адже, якщо читачеві подобається книга і її герої, то автор стає безсмертним...
Буває й інакше: іноді автор продовжує жити, але своїми вчинками вбиває все те добре, що посіяв своїми книгами.
Так вийшло, що виріс у двомовному середовищі, тому я ніколи не ділив літературу на українську і російську. На фантастику, детектив, драму і таке інше – ділив, а за національною ознакою – ні. Якщо книга мені подобалася, я міг дочитати до середини, і тільки потім, випадково, усвідомити, якою вона мовою написана.
Але ось прийшла війна. Першим в цій війні поліг для мене Сергій Лук'яненко. Письменник, деякі книги якого я перечитував більше 10 разів, загинув смертю довбо..., назвавши мою батьківщину «проклятою землею». Йому (цитую), нащадку українців, росіян, татар, кісткою в горлі стала ідея відродження української держави.
Сильнішим за цю образу, яку я, як відданий читач, тоді відчув, було тільки здивування: як автор «Лицарів сорока островів» міг скотитися до такого – всерйоз проклясти цілий народ (серед якого багато його шанувальників) за прагнення свободи!
Після цього були ще втрати. У 2013-2015 роках, очевидно, стало важко видаватися в Росії, не лизнувши зад Путіну. Але всі ці «письменницькі смерті» згасали до недавнього моменту. Доки я випадково не зайшов у «Фейсбук» на сторінку мого давнього знайомого Володимира Свєржина (Фидельмана). З’ясувалося, що він воював на боці ДНР, а нині живе в Петербурзі і дає інтерв’ю «Літературній газеті».
Я був дурнем, коли вважав, що людина з історичною освітою, яка все життя писала фантастику на основі альтернативної історії, повинна прислухатися до логічних аргументів. Втім, час нас розсудить.
Від себе скажу: Фіде (Володимире Свєржин), спочивай з миром! Ти і твої літературні герої відтепер мертві для мене.
Є підстави оцінювати злочин комбрига С. Лучанова і його підлеглих як такий , що сприяє підриву єдності тилу і фронту та створює передумови для можливого бунту в ЗСУ на кшталт " маршу справедливості " вагнерівців Пригожина на Москву 23-24 червня 2023 року . >>
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Ми, українці, зокрема і влада, не ставили за мету акцентувати чи формувати польській нації, хто має бути вашим національним героєм. Це — ваша історія і ваш вибір! Очевидно, і українці не потребують аналогічних послуг. Це наше суверенне право — визначати, хто є наші національні герої. >>
Замість того, щоб підвищувати цінність військової служби загалом, створювати стимули для професійного розвитку, підготовки кадрів, набуття нових спеціальностей та довгострокової кар'єри у війську, нам знову пропонують перерозподілити доплати між різними категоріями військовослужбовців. >>
