В Інеті зараз захоплені крики з приводу концерту «Океану Ельзи» в Краматорську. Мовляв, зайшов натовп на стадіон, а вийшла нація. Цей фейсбучний наїв, звичайно, вражає.
Народ, не треба плутати свої емоційні пориви з глибокими соціальними процесами.
Нація будується спільними важкими зусиллями, в результаті яких ми отримуємо зримі відчутні результати – чудову інфраструктуру, культурний розквіту потужну соціальну організацію, військову чи якусь іншу експансію, вплив на регіональні або глобальні процеси.
Нація не виникає від ходіння на стадіони заради улюбленої групи. Українці постійно живуть очікуванням дива, що якось одномоментно все одним махом стане добре, а для цього потрібно буде зробити один простий рух (підписати меморандум з США, укласти угоду з ЄС, сходити на концерт ОЕ). І тоді все чудесним чином розквітне, у той час, коли в нічній темряві десятки, сотні тисяч людей пиляють ліс, копають бурштин, тирять карасів у орендарів, пиляють сільські та державні бюджети. І всі ці люди часто надягають вишиванки, а багато хто щиро фанатіють від «Океану Ельзи».
У світі існують десятки, сотні груп, які збирають повні стадіони. Збирають не тільки у себе в країні, а й за кордоном. В Україні така група одна. Це приємно фанатам групи, але це не має нічого спільного з будівництвом нації. Швидше, це відображення її кризи.
Тому що, коли у нації немає реальних зримих досягнень, вона хапається за будь-який фантомний прояв таких досягнень. Тому ми радіємо вдалому концерту «Океану Ельзи» в Краматорську, найдовшому рушнику або найбільшому варенику, який тут же на ярмарку зжерли. І все це ми знімаємо на американські айфони, приїжджаємо до цього на німецьких чи китайських автомобілях, одягнені в турецькі або бангладеські шмотки. І часто все це щастя в кредит.
Це не означає, що музика і пісні ОЕ погані. Вони часто прекрасні. Це означає, що потрібно виходити зі світу маразматичності ілюзій з приводу того, хто ми є, що ми робимо і що з цього випливає.
Немає в нашій ситуації більшої загрози, ніж самообман. Ми вже платимо за цей самообман кров'ю. Ми харкали цієї кров'ю і будемо харкати ще більше, аж до того, що захлинемося в ній. Якщо будемо забивати голову варениками, рушниками та концертами, а не правильними стосунками між людьми, правильними цілями, правильними зусиллями, щоб досягнути їх.
Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>
Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>
