Ідея з запровадженням візового режиму з РФ – це ще одне красномовне свідчення непослідовності, безсистемності української влади, відсутності у неї реалістичного бачення ситуації та плану руху вперед.
Візовий режим – це не більше, ніж бюрократична перепона на шляху людського обміну між державами.
Він не дає нічого в плані безпеки. Так, можливо, українські спецслужби отримуватимуть інформацію про наміри росіян відвідати Україну на кілька днів раніше. Але, по-перше, в умовах війни треба уміти працювати в реальному часі (без додаткового часу на виконання «домашньго завдання»). А, по-друге, цей позитив цілком нівелюється тим, що російські спецслужби (у яких і так все непогано з організацією провокацій проти громадян України) також отримуватимуть більше часу на підготовку різного роду капостей українцям.
Візовий режим не створює для нас жодних переваг і ні від чого не захищає.
Якщо у нас війна з РФ (про що любить повторювати українська влада, не роблячи нічого для правового оформлення цієї позиції, перетворюючись таким чином на скопище демагогів. Бо реальною владу роблять справи, а не заяви і виступи з трибун), то цьому стану «відносин» повною мірою відповідає лише розірвання дипломатичних відносин і закриті кордони.
Усе інше – це замилювання очей українцям.
Найкраще, що може зробити українська влада, дбаючи про потреби, права, життя українців – це заборонити їм поїздки через лінію фронту у воюючу з нами Росію. І детально пояснити усі причини цього рішення.
Усе інше – візовий режим, консули, які захищають права, – це від лукавого.
Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>
Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>
