Зрозуміти Савченко або Чому вона така незручна?

Ця жінка викликає в мене все більше цікавості. Не стільки сама по собі, скільки як чудова ілюстрація для дослідження різноманітних маніпулятивних технологій. Зрозумівши останнє, можна легко спрогнозувати наше майбутнє. Бо всі ми (або таки переважна більшість) раби інформації – як не телевізор, то соцмережі, як не сайти, то інші «достовірні» джерела. Розумію, що інтернет зараз – суперпотужний механізм впливу: на Майдані саме завдяки соцмережам вирішувалося більшість проблем, та й волонтерський рух формувався на початках саме завдяки соцмережам.

Але палка, як відомо, має два кінці. І так само, як інформація може об’єднувати, «правильні» інформаційні вкиди можуть настільки пересварити навіть найближчих друзів, що ні про яке об’єднання й мови не йтиме. І ці технології відпрацьовуються зараз і для профілактики наступних майданів, і для моделювання результатів майбутніх виборів, які рано чи пізно будуть (авторам тези «Путін не дасть нам провести другий тур» варто аплодувати стоячи, хоча це вже зовсім інша тема).

Повернімося до Надії, на захист якої ми (не без відповідної «артпідготовки» з боку телебачення та інших ЗМІ) ще зовсім недавно виходили на вулиці і майдани з плакатами #FreeSavchenko. Її повернення було тріумфальним, але замість Жанни д’Арк, яка поведе війська на боротьбу з Путіним, несправедливістю, за утвердження ідеалів Майдану, ми отримали дуже контраверсійну особистість, яка, на відміну від інших політиків, говорить не те, що ми хочемо почути, а те, що думає. І це був великий шок, бо наші політики таки приколисали нас цими «правильними, політично вивіреними» словами.

Надія Савченко для багатьох незрозуміла саме тому, що вона не намагається комусь сподобатися. І це ламає усталені стереотипи. Разом з тим, вона небезпечна для тих, хто ці стереотипи створює, намагаючись усе тримати під контролем. Тому, не виключаю, що була дана команда потроху «топити» «народного героя». Тим більше, що і сама Надія своїми несподіваними для багатьох заявами дала для цього широку поживу. А там… правильно розставлені акценти, цитати, висмикнуті з контексту, вчасно підкинуті в інтернет фотки з Майдану на фоні «беркуту» чи хлопців з внутрішніх військ… Ніколи не замислювалися, чому вони з’явилися в мережах так «вчасно»?

Біда в тому, що ми мало звикли користуватися першоджерелами. Навіть в журналістиці все більше практикується «копіпаст» - переписування чужої інформації, часто дослівно, не вникаючи в деталі. І одна справа, коли збій в комунікації стається з причини «зіпсованого телефона» за принципом «Що не дочує – то збреше». Гірше – коли «вкид» інформації з відповідними акцентами відбувається сплановано. Ніколи не забуду, як один російський рокер, говорячи про вирвані з контексту фрази, ілюстрував це словами з «Мойдодира»: «Вдруг из маминой, из спальни, кривоногий и хромой выбегает…».

Щоб говорити про Надію Савченко, треба її зрозуміти. І для цього мало користуватися провокативними заголовками чи цитатами її виступів чи розповідями «свідків» за принципом «Я на власні очі бачив це по телевізору». Варто поспілкуватися з нею вживу. Принаймні в мене після її годинного виступу на «гутірці» в рамках «Бандерштату» багато питань відпало. І щодо фото з «беркутом», і щодо її ставлення до влади, і щодо її позиції по звільненню політв’язнів. Можна з нею не погоджуватися, сперечатися, дискутувати. Але вона щира у своїх намірах. Це її позиція і вона буде її реалізовувати всіма доступними їй методами. Навіть, якщо залишиться зовсім одна.

Чи варто її судити за це? Щоб зрозуміти Надію Савченко до кінця, потрібно бути Надією Савченко, пройти через те, що пройшла вона. Можна говорити про Стокгольмський синдром, можна говорити про комплекс вини, що хтось загинув, а вона жива. Але перед тим, як судити, треба таки спробувати зрозуміти. Інакше знайдуться ті, хто в потрібний час смикне потрібну ниточку, спрямувавши нашу думку у потрібному руслі.

А ниточки смикаються і будуть смикатися. Навіть під час гутірки Надії переважно довелося розвінчувати сенсаційні заголовки, пояснюючи, що вона мала на увазі. Фактично – руйнувати образ, створений не нами, а для нас. І за цим усім практично загубилася одна фраза, яка викликала оплески, але на якій мало хто закцентував увагу: «У нас є два вороги: зовнішній і внутрішній. Зовнішній – це Путін і Росія. І з цим справляються наші хлопці на сході. А нам потрібно всю увагу звернути на внутрішнього ворога, на нашу владу. Зрозумійте, що ми в оточенні, і боротися з цими двома ворогами мусимо одночасно. Бо щойно ми зосередимося на якомусь одному з них, від другого отримаємо удар в спину».

 Втім, залишився іще один маркер – дія. Бо поки що всі «баталії» у нашому політикумі відбуваються лише на словах: чи то в студії Савіка Шустера, чи на трибуні Верховної Ради, чи під час подібних «гутірок». І, наслухавшись обіцянок під час «баталій» ми забуваємо поспитатися про їх виконання.

Так от, під час гутірки Надія Савченко, дізнавшись про те, що 16 серпня у Володимирі-Волинському буде черговий суд над хлопцями із 51-ї бригади, які два роки тому вийшли із оточення через територію Росії, кинула фразу своїй помічниці: «Міняємо плани. 16-го я буду у Володимирі».

До 16-го лишилося чекати недовго.