Зручно, коли твої комсомольські вірні друзі, як кажуть, завжди при тобі. При Кучмі – розпилюють заводи, при Януковичу – шахти, при Порошенку – метал і залишки виробництва.
Єфремов «відрікся» після втечі Януковича, що не завадило йому через Голенка і Пристюка прийняти меморандум про «нелегітимність київської влади» і поставити свого водія Болотова, куратора копанок, «народним губернатором». Пристюку не завадило возити слов'янських і ростовських сепарів у кафе готелю «Дружба» на обіди і до повій. А Голенку нічого не завадило збирати сесії облрад, на яких виражати довіру Єфремову, (оскільки Янукович ганебно втік) і недовіру Києву.
Уже в березні під ОДА скандували: «Референдум!», а Єфремов роздавав обіцянки «зберегти регіон». Уже в квітні він проводив через Голенка і Пристюка референдум про «особливий статус Луганської області». А в травні мав пройти другий референдум про «незалежність».
Єфремов обіцяв зберегти регіон і зберіг його – для себе. З усіма копанками і шахтами, і заводами. А коли місто заполонили війська з градами і ураганами, всі ганебно втекли: Голенко, Пристюк і навіть бовдур Кравченко, який віддавав накази садити петунії, коли на місто сипалися бомби.
До слова: всі вони нині живуть у центрі Києва, крім Кравченка – він ховається в Дніпрі. І преспокійно керують «лнрією» і навіть, почасти, Луганською ВЦА, де тепер головний Гарбуз, який приймав Голенка і Пристюка у себе в марковській резеденції – водив у сауну і купіль, подавав рум'яних баб і російські пряники. А ще мовив за «русь єдину і один народ з однією історією».
Відео Гарбуза з Пристюком легко знайти в Гуглі. По суті в його оточенні зараз скрізь щупальця Єфремова, і посадка його навряд чи змінить хоч щось. Занадто добре червонопикий вибудував систему, яка вигідно інтегрована в українську політику.
Є підстави оцінювати злочин комбрига С. Лучанова і його підлеглих як такий , що сприяє підриву єдності тилу і фронту та створює передумови для можливого бунту в ЗСУ на кшталт " маршу справедливості " вагнерівців Пригожина на Москву 23-24 червня 2023 року . >>
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Ми, українці, зокрема і влада, не ставили за мету акцентувати чи формувати польській нації, хто має бути вашим національним героєм. Це — ваша історія і ваш вибір! Очевидно, і українці не потребують аналогічних послуг. Це наше суверенне право — визначати, хто є наші національні герої. >>
Замість того, щоб підвищувати цінність військової служби загалом, створювати стимули для професійного розвитку, підготовки кадрів, набуття нових спеціальностей та довгострокової кар'єри у війську, нам знову пропонують перерозподілити доплати між різними категоріями військовослужбовців. >>
