Для мене «Україна молода» в середині 90-х стала взірцем молодої і розкутої журналістики, яка вигідно відрізнялася від совкового «партійного» стилю i водночас не переходила межі жовтої преси, лишаючись інтелігентною і до глибини душі українською. Її дуже любила моя мама, збираючи всі номери. Тож, приїжджаючи в гості до батьків, замість художньої літератури я завжди сідала перечитувати стосики «УМ».
Перший матеріал сюди я написала в далекому вже 2001-му. Як зараз пам’ятаю: це було інтерв’ю з братами Яремчуками з приводу фестивалю «Родина», пам’яті їхнього батька. Я тоді пішла з телебачення і тільки освоювала специфіку газетних матеріалів. Страшенно пишалася, що замітку взяли, бо це був для мене рівень ого-го!
Тоді ж познайомилася з Людмилою Олтаржевською, пізніше — з Валентиною Клименко, Діаною Дуцик, Дмитром Лиховієм, Ярославою Музиченко, Ліною Кушнір. Поступово почала писати не лише про музику, а й на соціальні теми, історичні, культурологічні.
І весь цей час я мріяла працювати в «УМ». Два роки тому ця мрія таки здійснилася. І навіть вагітність та народження третьої донечки не завадили нашому союзу з улюбленою газетою. От і зараз я однією рукою обнімаю п’ятимісячну Тетянку, а другою клацаю по клавіатурі. Бо «УМ» — це «УМ». А ще — честь і совість нашої епохи.
Є підстави оцінювати злочин комбрига С. Лучанова і його підлеглих як такий , що сприяє підриву єдності тилу і фронту та створює передумови для можливого бунту в ЗСУ на кшталт " маршу справедливості " вагнерівців Пригожина на Москву 23-24 червня 2023 року . >>
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Ми, українці, зокрема і влада, не ставили за мету акцентувати чи формувати польській нації, хто має бути вашим національним героєм. Це — ваша історія і ваш вибір! Очевидно, і українці не потребують аналогічних послуг. Це наше суверенне право — визначати, хто є наші національні герої. >>
Замість того, щоб підвищувати цінність військової служби загалом, створювати стимули для професійного розвитку, підготовки кадрів, набуття нових спеціальностей та довгострокової кар'єри у війську, нам знову пропонують перерозподілити доплати між різними категоріями військовослужбовців. >>
