Голос України у скульптурі: від Мілана до Великої Британії, фото

У час, коли повітряні тривоги стали частиною щоденного життя, а українські міста — мішенями для ворожих обстрілів, мистецтво не мовчить. Навпаки — воно говорить ще голосніше. Саме так творить український скульптор Олександр Лідаговський — митець, який попри втрату майстерні в Києві, продовжує втілювати глибокі художні ідеї, що набули міжнародного звучання.

Мілан: коли мистецтво стає голосом свободи

У серці мистецького Мілана, в стінах славетного коледжу Брера, нещодавно відбулася історична подія — перша в Італії виставка українського скульптора Олександра Лідаговського у престижному навчальному закладі. У той час, коли Україна бореться за свою свободу, українське мистецтво — не мовчить. Воно говорить мовою сили, гідності та внутрішнього світла. Саме таким стало послання виставки й творчого воркшопу Лідаговського, що об'єднали мистецький показ, відкриту розмову зі студентами, обмін думками та рефлексіями.

«Мистецтво не зупиняється навіть під звуки сирен», — це не просто фраза. Скульптури Лідаговського, створені з поєднання паперу й металу, стали живим доказом цього. У кожній з них — метафора крихкості й сили, вразливості й незламності, яку щодня демонструє український народ.

Виставку відкрила директорка ліцею Брера пані Емілія Аморанте, яка відзначила глибину й щирість представлених робіт. «Я працювала археологом у Помпеях і вмію розрізняти справжнє мистецтво. Роботи Олександра — це не просто естетика, це культурна вага й історичне свідчення», — зазначила вона.

Присутня на події представниця Генерального консульства України в Мілані Валерія Зотс підкреслила, що ця подія стала актом культурної дипломатії: «Мистецтво сьогодні — це наш голос у світі. Ми вдячні Італії за відкритість і підтримку української культури».

На виставці були представлені: фотосерія скульптур, які вже експонувалися на міжнародних заходах; встановлені роботи зі сталі та дерева; паперові макети й мініатюри — як завершені, так і ті, що перебувають у процесі створення. Скульптор представив свої роботи, створені вже після початку війни — в еміграції. У Британії він став почесним членом Королівської спілки художників, виставлявся у Лондоні, на Бієнале в Луці, що в Італії, а також готується до нової інсталяції у США.

«Я втратив майстерню, але не втратив сенсу творити, — сказав митець під час відкритої зустрічі. — У найтемніші часи мистецтво має силу нести світло, нагадувати про справедливість і гідність».

Другий день події був присвячений воркшопу: студенти ставили багато запитань, адже вони на етапі пошуку себе та своїх сенсів у мистецтві. Їх цікавили питання ідентичності, жіночого образу у скульптурах митця, ролі мистецтва у воєнні часи, а також того, як не втратити покликання в момент турбулентності. «Чи можна з мистецтва жити?» — запитала одна зі студенток. «Як зберегти себе, коли навколо світ руйнується?» — додав інший.

Атмосфера щирості, глибини і довіри створила особливе середовище — без пафосу, без страху помилитись, з простором для роздумів і емоцій. Сам Лідаговський, проводячи студентів коридорами ліцею, був зворушений: «Рівень ваших ідей — вражаючий. Якщо б я сьогодні втупав до ліце.Бреру сьогодні — мене б не взяли!» — пожартував він із посмішкою.

Кураторки виставки — Анна Марія Фаціо та Флоріана Чініколо — назвали її «уроком сили мистецтва». І це справді був урок. Не з підручника, а з життя — про стійкість, свободу і віру в те, що навіть у часи руйнації можна створювати красу.

Проєкт реалізовано за підтримки асоціацій VITAWORLD та Ukraine Più Milano APS, під патронатом Генерального консульства України в Мілані. Куратори — Анна Марія Фаціо, Флоріана Чініколо, Джанкарло Самміто. У команді проєкту — Аннаріта Феррарі, Сільвія Теста, Валентина Білан.

Британія: перша публічна скульптура українця на вулицях

Грейт-Ярмут — невелике курортне містечко на південному сході Англії, відоме своєю історією циркових виступів і традицією пересувних труп. Саме через нього у минулому проходили циркові маршрути, які формували мистецьке обличчя регіону. У цьому контексті поява української кінетичної скульптури «Канатоходка» стала особливо промовистою — вона не лише продовжує діалог між минулим і сучасністю, а й додає до нього голос України.

У британському курортному містечку Грейт-Ярмут з'явилася унікальна кінетична скульптура «Канатоходка», яку Лідаговський спроєктував і виготовив у Києві, а доставили її до Великої Британії через Німеччину. Це — перша публічна скульптура українського автора, встановлена у Великій Британії. Висота роботи — 7 метрів. Вона виготовлена з листового металу та труб, а її конструкція дозволяє фігурі реагувати на вітер: вертикальне положення підтримується противагою, яка також виконує функцію вітрила. Таким чином створюється ілюзія руху та балансу на висоті — метафора України, що тримає рівновагу під час війни.

Скульптура встановлена на Трафальгарській дорозі поблизу морського узбережжя — на ділянці, пов’язаній із традиціями пересувних цирків. Вона стала частиною нового мистецького маршруту, що охоплює історичний центр міста й веде до узбережжя, поєднуючи культуру, історію та споглядання сучасності. Маршрут включає 12 скульптур і буде відкритий офіційно 13 червня 2025 року. Для багатьох відвідувачів цей маршрут стане символічною подорожжю від минулого до сучасних сенсів свободи та гідності.

Мистецтво як транснаціональний меседж

Олександр Лідаговський — не лише скульптор. Він стає символом того, як через мистецтво Україна говорить до світу. У Лондоні митець випустив обмежену серію портретів Вінстона Черчилля до 150-річчя з дня його народження. Роботи вже прикрашають приватні колекції правнучки Черчилля Марини, ексшерифа Лондона Ендрю Марсдена та посла України у Великій Британії Валерія Залужного.

Зараз митець готує інсталяцію в США — у Нью-Джерсі, де переміг у міжнародному конкурсі, а також працює над масштабним проєктом «Вершники Апокаліпсису», який буде представлено у вигляді підвісної інсталяції. Після експонування у Великій Британії робота мандруватиме європейськими столицями як візуальне попередження: війна в Україні — не локальний конфлікт, а дзеркало глобальних загроз.

Валентина Білан, спеціально для "Україна Молода"