«Вірші, ставайте довкола стіною». Чому книга поезій Богдана Томенчука «Вишийте, мамо, бронежилет» вартує Шевченківської премії
Справжнє не буває напів. Справжнє не буває ні про що. >>
Софія Яблонська-Уден.
У 1971 році, 4 лютого, в автокатастрофі загинула Софія Яблонська-Уден (1907-1971) - видатна українка, мандрівниця, операторка, режисерка, журналістка, авторка книжок-бестселлерів і фільмів про екзотичні країни.
Про це нагадує газета Україна молода.
Її називали найвидатнішою постаттю української мандрівної журналістики. На жаль, про неї і її творчий спадок більшість сучасників майже не знають.
Присвятити життя мандрам – мрія багатьох, хоча не кожна людина зважується на це. Більшість так і живе мріями про подорожі, переглядаючи фільми й фото з чужих поїздок. Та є люди, яким належить весь світ. Такою була Софія Яблонська – журналістка, авторка книжок-бестселлерів і фільмів про екзотичні краї.
У своїх подорожах Софія Яблонська постійно доводила, що вона не росіянка: "Я малювала мапу України та її сусідніх країн, щоб краще зрозуміли її положення, врешті, сказала я, що нас є біля сорока мільйонів, та що Україна у півтора рази більша за Францію. Ці пояснення я знаю краще за молитву, бо частенько трапляється мені повторювати їх французам та іншим чужинцям, що нічого не знають про наше існування», - писла вона у "Чарі Марокка.З країни рижу та опію. Далекі обрії".
"У неї неймовірна біографія - навіть для її покоління, що було зірване з місць ураганом Першої світової, а в 1920-ті плавом ринуло "покоряти Париж". Коли в 1927 році юна Соня Яблонська, не оснащена нічим, крім амбіцій, прибула зі Львова до Парижа вчитися в кіношколі, за плечима в неї вже була школа, якої давніше українська паннночка зі священничого дому просто не мала би звідки взяти: школа виживання.", - Оксана Забужко (есей "Кілька уроків від Софії Яблонської").
Вона об’їздила Північну Африку, Південно-Східну Азію, Північну і Південну Америки, Індонезію, Нову Зеландію, Австралію. Однаково вправно володіла пером, фотоапаратом і кінокамерою. Була однією з перших жінок-кінооператорів документального кіно, подорожуючи світом, знімала фото- і кінорепортажі. Записи Софії Яблонської цікаві і унікальні, вона авторка перших українських тревелогів (подорожних нарисів).
Народилася Софія 1907 року в селі Германів на Галичині. Змалку уявляла собі далекі краї і себе там. Зростала у сім’ї священика о. Івана Яблонського та матері Модести. Мала особливо теплі стосунки з батьком (значно тепліші, аніж з мамою), котрий також умів допомагати людям від різних недуг, вивчав медичні студії та проводив лабораторні експерименти. А ще займався огородництвом, розводив рожі. Листи від своєї улюбленої донечки батько тримав за образами в хаті. Захопилась кіно, закінчила акторську студію. Вважали, що вона стане знаменитою акторкою, але це стало їй нецікаво. Вона долучилась до організації двох кінотеатрів у Тернополі в 1925 р. (їй тоді було лише 18 років), а на зароблені кошти поїхала до Парижа вчитись знімати документальне кіно. Після навчання вона влаштувалась на роботу до компанії, яка оплачувала її поїздки до Марокко, а потім до Китаю. Завдяки кадрам з цих країн вона стала знаменитою в Європі, адже багато речей до неї не знімав ніхто.
У Південно-Східній Азії вона ледве не померла від укусу бананової гадюки, малярійного комара та соку отруйної орхідеї; полювала на тигра в Лаосі, кілька місяців жила і вела побут з аборигенами на Бора-Бора, мала аудієнцію у останньої королеви Таїті, втікала від залицянь князя в Таїланді та була на весіллі в’єтнамського принца.
На острові Бора-Бора, де вона однією з перших європейок з'явилася з камерою, увійшла в довіру до місцевих жителів настільки, що вони дозволили їй знімати їх і назвали її теурою (червоною птахою).
Софія Яблонська готувала блискучі репортажі для багатьох часописів. Їй вдавалося знімати унікальні документальні кадри для французької кінокомпанії, які не могли дістати оператори-чоловіки.
П’ятнадцять років Софія Яблонська прожила в Китаї, вийшла заміж за француза Жана Удена, виховувала трьох синів. У цей період мандрівного затишшя вона активно вивчала стару китайську культуру.
Після закінчення Другої світової війни, у 1946 р. Софія Яблонська з родиною переїхала до Франції, оселилася в Парижі, а після смерті старшого сина і чоловіка - на острові Нуармутьє біля атлантичного узбережжя Франції. Захопилася архітектурою і дизайном, побудувала віллу за власним проектом.
Вражаючий факт, але звістку про її смерть 4 лютого 1972 року не надрукувала жодна газета в Україні. Перші статті, присвячені Софії Яблонській, були надруковані аж в 1990 році. Це був нарис під назвою “Ялинковате” авторства Романа Горака. Великий внесок у популяризацію імені Софії Яблонської та її творчости зробила її товаришка Марта Калитовська. Саме вона привезла на Україну 1985 року “Книгу про батька” і переклала.
До кінця свого життя Софія берегла три речі: “Кобзаря” Шевченка, гуцульську ляльку, що її подарували на Галичині, і дерев’яну різьблену мищину.
Як повідомляла УМ, Україна інкогніта: 148 років від дня народження видатного українського археолога і мистецтвознавця Миколи Макаренка.
Справжнє не буває напів. Справжнє не буває ні про що. >>
У кінотеатрах другий тиждень показують документальну стрічку «Одного літа в Україні» від кінооб’єднання Вавилон? >>
Скрипку, виготовлену відомим італійським лютьєром Антоніо Страдіварі в 1714 році, продав аукціонний дім Sotheby's - новий власник виклав за неї 11,25 мільйона доларів. >>
На Сумщині в містечку Білопіллі 8 лютого 1925 року народився Віктор Зарецький — яскравий представник мистецького світу України. У його доробку роботи різних напрямків і стилів, які крізь призму творчості одного художника розповідають історію ХХ століття, протягом якого художнику випало творити. >>
Чи можна зупинити зло і злочини, розпізнати їх у зародку? Відповіді на ці питання намагаються знайти творці вистави «Калинова Сопілка» за мотивами повістіОксани Забужко - Харківський театр ляльок імені Віктора Афанасьєва. >>
Музей української діаспори 7 лютого о 17:00 відкриває історико-мистецьку експозицію «Віктор Цимбал. Архів. Колекція», присвячену українському художнику-емігранту й військовому армії УНР Віктору Цимбалу. >>