54 роки тому загинула видатна мандрівниця, письменниця, режисерка Софія Яблонська-Уден

16:11, 04.02.2025
54 роки тому загинула видатна мандрівниця, письменниця, режисерка Софія Яблонська-Уден

Софія Яблонська-Уден.

У 1971 році, 4 лютого, в автокатастрофі загинула Софія Яблонська-Уден (1907-1971) - видатна українка, мандрівниця, операторка, режисерка, журналістка, авторка книжок-бестселлерів і фільмів про екзотичні країни.

 

Про це нагадує газета Україна молода.

 

Її називали найвидатнішою постаттю української мандрівної журналістики. На жаль, про неї і її творчий спадок більшість сучасників майже не знають.

 

Присвятити життя мандрам – мрія багатьох, хоча не кожна людина зважується на це. Більшість так і живе мріями про подорожі, переглядаючи фільми й фото з чужих поїздок. Та є люди, яким належить весь світ. Такою була Софія Яблонська – журналістка, авторка книжок-бестселлерів і фільмів про екзотичні краї.

 

У своїх подорожах Софія Яблонська постійно доводила, що вона не росіянка: "Я малювала мапу України та її сусідніх країн, щоб краще зрозу­міли її положення, врешті, сказала я, що нас є біля сорока мільйонів, та що Укра­їна у півтора рази більша за Францію. Ці пояснення я знаю краще за молитву, бо частенько трапляється мені повторюва­ти їх французам та іншим чужинцям, що нічого не знають про наше існування», - писла вона у "Чарі Марокка.З країни рижу та опію. Далекі обрії".

 

"У неї неймовірна біографія - навіть для її покоління, що було зірване з місць ураганом Першої світової, а в 1920-ті плавом ринуло "покоряти Париж". Коли в 1927 році юна Соня Яблонська, не оснащена нічим, крім амбіцій, прибула зі Львова до Парижа вчитися в кіношколі, за плечима в неї вже була школа, якої давніше українська паннночка зі священничого дому просто не мала би звідки взяти: школа виживання.", - Оксана Забужко (есей "Кілька уроків від Софії Яблонської").

 

 

Вона об’їздила Північну Африку, Південно-Східну Азію, Північну і Південну Америки, Індонезію, Нову Зеландію, Австралію. Однаково вправно володіла пером, фотоапаратом і кінокамерою.  Була однією з перших жінок-кінооператорів документального кіно, подорожуючи світом,  знімала фото- і кінорепортажі. Записи Софії Яблонської цікаві і унікальні, вона авторка перших українських тревелогів (подорожних нарисів).

 

 

Народилася Софія 1907 року в селі Германів на Галичині. Змалку уявляла собі далекі краї і себе там. Зростала у сім’ї священика о. Івана Яблонського та матері Модести. Мала особливо теплі стосунки з батьком (значно тепліші, аніж з мамою), котрий також умів допомагати людям від різних недуг, вивчав медичні студії та проводив лабораторні експерименти. А ще займався огородництвом, розводив рожі. Листи від своєї улюбленої донечки батько тримав за образами в хаті. Захо­пилась кіно, закінчила акторську студію. Вважали, що вона стане зна­менитою акторкою, але це стало їй неці­каво. Вона долучилась до організації двох кі­нотеатрів у Тернополі в 1925 р. (їй тоді було лише 18 років), а на зароблені кошти поїхала до Парижа вчитись знімати документальне кіно. Після навчання вона влаштувалась на роботу до компанії, яка оплачувала її поїздки до Марокко, а потім до Китаю. Завдяки кадрам з цих країн вона стала знаменитою в Європі, адже багато речей до неї не знімав ніхто.

 

У Південно-Східній Азії вона ледве не померла від укусу бананової гадюки, малярійного комара та соку отруйної орхідеї; полювала на тигра в Лаосі, кілька місяців жила і вела побут з аборигенами на Бора-Бора, мала аудієнцію у останньої королеви Таїті, втікала від залицянь князя в Таїланді та була на весіллі в’єтнамського принца.

 

На острові Бора-Бора, де вона однією з перших європейок з'явилася з камерою, увійшла в довіру до місцевих жителів настільки, що вони дозволили їй знімати їх і назвали її теурою (червоною птахою).

 

Софія Яблонська готувала блискучі репортажі для багатьох часописів. Їй вдавалося знімати унікальні документальні кадри для французької кінокомпанії, які не могли дістати оператори-чоловіки.

 

П’ятнадцять років Софія Яблонська прожила в Китаї, вийшла заміж за француза Жана Удена, виховувала трьох синів. У цей період мандрівного затишшя вона активно вивчала стару китайську культуру.

 

Після закінчення Другої світової війни, у 1946 р. Софія Яблонська з родиною переїхала до Франції, оселилася в Парижі, а після смерті старшого сина і чоловіка - на острові Нуармутьє біля атлантичного узбережжя Франції. Захопилася архітектурою і дизайном, побудувала віллу за власним проектом.

 

 

Вражаючий факт, але звістку про її смерть 4 лютого 1972 року не надрукувала жодна газета в Україні. Перші статті, присвячені Софії Яблонській, були надруковані аж в 1990 році. Це був нарис під назвою “Ялинковате” авторства Романа Горака. Великий внесок у популяризацію імені Софії Яблонської та її творчости зробила її товаришка Марта Калитовська. Саме вона привезла на Україну 1985 року “Книгу про батька” і переклала.

 

До кінця свого життя Софія берегла три речі: “Кобзаря” Шевченка, гуцульську ляльку, що її подарували на Галичині,  і дерев’яну різьблену мищину.

 

Як повідомляла УМ, Україна інкогніта: 148 років від дня народження видатного українського археолога і мистецтвознавця Миколи Макаренка.