В Україні вшановують пам’ять депортованих українців у 1944-1951 роках

10:28, 08.09.2024
В Україні вшановують пам’ять депортованих українців у 1944-1951 роках

Друга неділя вересня є Днем пам’яті примусового виселення автохтонних українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, (Коллаж УІНП)

В Україні у неділю, 8 вересня, вшановують пам’ять депортованих українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 роках.

 

Як інформує УМ, про це повідомив Інститут національної пам’яті.

 

Ця пам’ятна дата встановлена відповідно до постанови Верховної Ради України від 18 грудня 2018 року і відзначається кожної другої неділі вересня.

 

Як нагадує Інститут національної пам’яті, одним із підсумків Другої світової війни стало встановлення нових державних кордонів в Європі, зокрема між СРСР і Польщею. Для встановлення радянсько-польського кордону й усунення тривалих суперечок щодо спірних територій між українцями та поляками 9 вересня 1944 року в Любліні голови Ради народних комісарів УРСР Микита Хрущов і Польського комітету національного визволення Едвард Осубка-Моравський уклали угоду про “взаємний обмін населенням”: українського – з території Польщі до УРСР і польського – з території України до Польщі.

 

До переїзду в СРСР підлягали усі громадяни української національності з теренів Холмського, Грубешівського, Томашівського, Красноставського, Володавського та інших повітів Люблінського, Ряшівського та пізніше з Краківського воєводств. Переселення мало бути добровільним, однак перетворилося на примусові депортації, які супроводжувалися позбавленням майна, обмеженням політичних, соціальних, економічних і культурних прав людей.

 

Підставою для переселення ставали списки осіб, які виявили бажання покинути Польщу, відмовитися від її громадянства й отримати паспорт УРСР. Причому виявлення волі могло бути письмовим та усним. Це створювало широкі можливості для зловживань. В угоді не були виписані критерії визначення національності тієї чи іншої особи. Врешті, основним показником для виселення стала ідентифікаційна картка нацистської окупаційної влади (Kennkarte), в якій були дані про віросповідання і національність.

 

За згаданою угодою в 1944-1946 роках понад 482 тис. українців примусово переселили до УРСР. В радянській Україні їх розселили на території 17 областей – від Галичини до Причорномор’я, Слобожанщини та Донеччини.

 

Тоді ж із західних областей радянської України до Польщі переселили майже 790 тис. поляків та євреїв.

 

Продовженням депортації українців стала “акція Вісла”, проведена польським комуністичним режимом. У 1947 році тих українців, які відмовилися виїжджати до СРСР, польська влада депортувала на північ і захід Польщі. За кілька місяців примусово переселили майже 150 тис. людей.

 

Ще кілька десятків тисяч українців були переселені під час обмінів прикордонними ділянками між СРСР та Польщею у 1948-му та 1951 роках.

 

Як повідомляла УМ, путін підписав наказ, яким «узаконює» депортацію українців.