Українці – незламні, тож боротьба триває

Велелюдні зустрічі з вірянами, спільні молитви, освячення нових храмів, щирі розмови з дітьми, спілкування з нашими захисниками, їхніми родинами – все це надихає, духовно підносить і доводить, що життя обов’язково переможе смерть.  

Так, під час війни багато болю і втрат, багато переживань і сліз, але в очах людей живе надія, живе віра в перемогу, живе несприйняття й відраза до зла і гріха, яке уособлює нині росія. Українці – незламні, тож боротьба триває, хоч і кожен з нас відчуває у собі той біль, який принесла розв’язана росією війна. Ворог нас постійно тероризує, намагається морально зламати, кілька разів на день атакуючи мирні міста різними видами смертоносної зброї. 

Вдень і вночі агресор вбиває українських дітей, невинних мирних мешканців. Яка в цьому «військова доцільність»? Це звичайний тероризм, це зло, це беззаконня з боку росіян, коли ті, хто називає себе «захисниками християнства», чинять терор і вбивство. На чолі цього процесу стоїть і благословляє його Кирил Гундяєв, який є співтворцем вбивчої і страшної ідеології «русского міра». На його руках – кров українців, яка ніколи не буде змита. 

Але ми живемо, ми боремося і ми перемагаємо це зло щоденно, навіть, здавалося б, маленькими кроками і справами. Ми не змирились з російською агресією, ми захищаємось, ми даємо відсіч, ми відроджуємо зруйноване, ми будуємо нове, ми шануємо наших героїв, ми допомагаємо одне одному, ми підтримуємо, ми молимося за своїх ближніх – чинимо по-християнськи, виконуючи заповіді Божі. Тому Бог – на нашому боці і допомагає нам. 

Господь всіх вас оберігає, дарує сили й наснагу здобути таку бажану для всього нашого українського народу перемогу! 

*******

Ми повинні пам’ятати наших славних і великих українців, і вірю: прийде час, коли ми створимо Національний пантеон пам’яті всіх великих українців. Протягом кількох останніх століть окупант нещадно нищив нашу історичну пам'ять. Чи ми знаємо, де могили великих українців в Україні? Їх практично немає, їх було знищено. Водночас ми повинні повернути в Україну для вшанування пам’яті той цвіт українства, великих і талановитих людей, які з різних обставин, здебільшого рятуючись від переслідувань тогочасного режиму, опинилися за кордоном і там відійшли у вічність.

Ми бачимо, що народ потребує такого особливого місця вшанування – на прикладі стіни пам’яті Михайлівського Золотоверхого монастиря, де ми згадуємо всіх новітніх героїв, які віддали свої життя за Україну. Щодня туди приїжджають багато людей, відвідують іноземні гості, делегації. Це добра ініціатива, ми повинні знати своїх героїв і примножувати їхню пам'ять, адже це підносить нас як націю, це свідчить, що ми сильні, бо знаємо і шануємо нашу справжню, об’єктивну історію.  

Впевнений, з Божою допомогою, ми збудуємо ту країну, про яку мріяли наші попередники – єдину, сильну, демократичну та європейську, бо ми є невід’ємною частиною європейської спільноти протягом тисячі років. Ми об’єднаємо всіх православних українців в єдиній визнаній автокефальній канонічній помісній Православній Церкві України, це незворотній процес. А коли буде сильна Українська Церква, неодмінно буде сильною й Українська держава. Тож нехай Господь допомагає нам у цьому!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Почаївській лаврі невдовзі лунатиме українська молитва