Забуті імена: 133 роки від народження «кобзаря у фраку» Василя Ємця

Сьогодні, 27 грудня виповнюється 133 рік від дня народження Василя Ємця - "кобзаря у фраку", бандуриста-віртуоза, письменника, бандурного майстра, учасника визвольних змагань 1917-1921 років (1890-1982).

Про це нагадує газета Україна молода.

Понад сто років тому гетьман Павло Скоропадський сприяв тому, щоб з’явилася перша Капела кобзарів, яка мала назву "Кобзарський хор". Її очолив Василь Ємець. Це був перший мистецький професійний колектив в Україні. 3 листопада 1918 р. у Києві під керівництвом Василя Ємця з тріумфом відбувся перший концерт "Кобзарського хору". Виступав перед вояками Армії УНР, за ці концерти згодом був нагороджений орденом Залізного Хреста. У листопаді 1919 р. міністр освіти УНР Іван Огієнко направив Василя Ємця за кордон у концертне турне, щоб ознайомив "європейське громадянство з національним українським музичним інструментом - кобзою", і для того, щоб урятувати йому життя. Більше в Україну він не повернувся.

Василь Ємець постійно працював над удосконаленням бандури. Здійснив свою давню мрію "зробити наш національний інструмент приступним до грання класичної музики". Змайстрував подвійну бандуру на 62 струни і виконував на ній не лише народні пісні й думи, але й твори Бетховена, Моцарта, Чайковського, Шопена, Лисенка. Репертуар маестро становив близько 200 творів.

Народився Василь Ємець в с.Жаборівці (нині смт.Шарівка на Харківщині). У батьківському домі він часто слухав спів кобзарів. У малого Василька були мандоліна, балалайка і гітара, а він мріяв про кобзу. Без відома батька на власно зароблені гроші купив бандуру. У 1911 р. в Охтирській гімназії Василь розпочав свою творчу кар’єру.

Після закінчення гімназії вступив на фізико-математичний факультет Харківського університету і одночасно вчив гри на бандурі студентів. На запрошення бандуриста-віртуоза М.Богуславського поїхав у вільний час на Кубань і заснував там "Першу кубанську кобзарську школу". Після двох років навчання через публічні демонстрації проти царського уряду змушений був продовжити навчання у Московському університеті. У 1914 р. з успіхом виступав на всеслов'янському концерті, а через два роки відбувся дебют Василя Ємця на сцені Великого імператорського театру, після якого преса назвала його віртуозом. Одночасно Василь Ємець продовжив музичну освіту. Мав і своїх учнів. У 1917-1918 рр. вчителював у жіночій гімназії в Сосниці.

В січні 1918 р. у складі Бойового куреня військового міністерства УНР брав участь в обороні Києва від більшовицьких військ Муравйова, потім служив у 4-му піхотному полку імені гетьмана Петра Дорошенка 1-ї козацької Синьої дивізії. У 1918 р. в Києві за сприяння гетьмана Павла Скоропадського організував Кобзарський хор, пізніше названий Першою державною капелою бандуристів України.

У своїй книзі "Кобза та кобзарі" висловив надію, що мине лихоліття й український народ матиме свою державу. На еміграції в Берліні і  Празі продовжив навчання в консерваторіях. У 1923 р. в Празі заснував Другу капелу бандуристів, де навчалося близько 50 учнів. У 1924 р. отримав запрошення повернутися в Україну, але відмовився від нього. Гастролював у Чехословаччині, Німеччині, Бельгії, Литві, Польщі, Франції, Канаді, США. Концерти завжди проходили з величезним успіхом. Він був першим українським митцем, який виступав з бандурою в Голлівуді.

Як писала у 1930 р. газета "Український голос" (Вінніпег), "бандура в руках Василя Ємця говорить майже людською мовою, … як химерний Шевченків бандурист Перебендя, бандура Ємця так само химерно вміє переходити з плачу на сміх, а зі сміху на плач". Довгим і насиченим було життя професора Василя Ємця. Він дивував світ своєю майстерністю гри на бандурі, його голосом співала Україна на найкращих столичних сценах світу.

Він майстерно виконував транскрипції творів Бетховена, Чайковського, Дворжака і мріяв поставити бандуру поруч з такими класичними інструментами як арфа, скрипка чи піаніно. Недарма його називали «кобзарем у фраку».

Помер великий український кобзар Василь Костьович Ємець 6 січня 1982 року в місті Лос-Анджелесі, США.

Як повідомляла УМ, Леонід Биков: 93 роки від дня народження.