Євген Сверстюк (1928-2014) – видатний український публіцист і літературознавець, правозахисник, активний учасник національно-демократичного руху, есеїст, поет, мислитель, філософ, політв'язень радянського режиму – відійшов у засвіти 1 грудня.
Це сталося сім років тому, першого грудня 2014 року, в час, коли імперська Росія вже окупувала Крим і Донбас, і ми увійшли в епоху вирішального протистояння з нашим споконвічним і лютим ворогом.
Про це нагадує у четвер Україна молода.
Євген Сверстюк був чесним, сильним і мудрим.
У своїх книжках і в своїх публічних виступах він неодноразово попереджав нас: ворог підступний, ворог агресивний, ворог нещадний. Рано чи пізно, але він нападе, буде силкуватися підкорити, знищити Україну. Відтак – щоб перемогти у кривавому герці, будьмо сильними і мудрими, готуймося до війни…
А ще Євген Сверстюк намагався догукатися до нас: найбільша загроза, найбільша біда для України – захланне хохляцтво і совковий синдром. Дерево з відрубаним корінням всихає, і народ, який між ковбасою і свободою обирає ковбасу, не має майбутнього…
Але при цьому Євген Сверстюк вірив і був переконаний, що українці – нація сильних людей. У найтяжчі часи українська земля народжувала героїв-переможців – оборонців нашої рідної Вітчизни.
Російсько-українська війна показала, що так і є.
І що українська героїчна Традиція, про яку писав Євген Сверстюк, підтримана молодшим поколінням героїв, котрі сьогодні відстоюють честь нації і свободу людини.
"Кожен має оголосити воєнний стан у своїй душі. Якщо нація, яка обороняє свій край, є мобілізована духовно, то таку націю неможливо перемогти. Один у полі воїн — це перше гасло кожної людини. Кожен має бути воїном і воювати там, де може бути успішним і не перекладати свою роботу на інших".
Він був надзвичайно скромним і не любив пафосу. Є відома фотографія з хрестом, який він установив у Сандормоху на місці розстріляних українських митців. Але Євген Олександрович цю світлину не любив, вважав її занадто пафосною - така роль йому була чужою".
Євген Сверстюк казав: «Єдина безпрограшна позиція людини - чесна.
Під благодатним українським небом усе буйно росте. Особливо бур’ян, коли його не виполювати. І гори сміття, коли не прибирати.
Один в полі воїн - це перше гасло кожної людини, кожен має бути воїном і воювати там, де може бути успішним і не перекладати свою роботу на інших.
Тільки з доброти і любові щось росте. У гонитві за матеріальним люди ніколи не досягнуть згоди і не взнають власного покликання. Цей шлях плаский і нівечить особистість.
Суспільство без віри і любові втрачає здатність розрізняти добро і зло.
…починати треба з себе».
Як повідомляла УМ, 25 листопада день пам'яті Миколи Івасюка видатного українського художника, буковинського генія, жертви сталінського терору (1865-1937). Він створив композиції з козацьких визвольних змагань, чимало картин з боїв Українських січових стрільців, вояків Української Галицької армії, оскільки гаряче підтримував боротьбу українців за свою державу.