Знищений совєтами: 130 років тому народився «бойчукіст» Іван Падалко, фото

Український художник та педагог доби Розстріляного відродження, учень Опанаса Сластіона та Михайла Бойчука, професор живопису Київського художнього інституту Іван Падалка народився 15 листопада далекого 1894 року.

Про це нагадує газета Україна молода.

Став жертвою російсько-більшовицького терору в Україні – у липні 1937 в Київі, в тюрмі НКВД СССР був убитий разом із В. Седляром та вчителем М. Бойчуком.

«Лагідний, чемний, довірливий, як дитина, і наївний. Іван був також гарний: довге золоте волосся мав, „під макітру“ обстрижений», — писала художниця Оксана Павленко про свого колегу Івана Падалку, пам'ять якого сьогодні вшановуємо.

Художник-графік, бойчукіст та педагог доби Розстріляного відродження Іван Падалка народився 15 листопада 1894 року в родині вихідця з козаків. Дітей у родині було 8, але на батьківській шиї Іван сидів не довго, змалку багато вчився і працював. До художньо-промислової керамічної школи в Миргороді вступив завдяки стипендії, яку виклопотав для талановитого 15-річного юнака місцевий дворянин.

Вироби Івана викликали фурор на щорічних виставках школи, але зразковий студент став бунтівником і був виключений за організацію учнівських виступів проти царя та шкільної адміністрації.

Після виключення Падалка поїхав до Полтави, де виготовляв копії українських килимів для ткацької майстерні Богдана Ханенка. Заробіток дав змогу Іванові вступити до Київського художнього училища. А згодом - до майстерні Михайла Бойчука. Тут він навчився робити фрески, ілюстрував книги, разом з Бойчуком брав участь у розписах Луцьких казарм. Його доступні та зрозумілі багатьом картини й графіка експонувалися та успішно продавалися на виставках Європи та в Японії.

Бойчукісти на початку XX століття були трендом, адже творили нове монументальне (по суті, вічне) мистецтво. Вони прагнули передати свої погляди та майстерність якомога більшій кількості людей. Жадали, аби їхні роботи бачили не лише на виставках, а й на стінах будівель, у побуті тощо. Імена бойчукістів гриміли. Можливо, саме через це вони і не емігрували, хоча мали таку можливість.

І чи могли вони уявити, що відданість селянській темі стане приводом для знищення митців та їхніх робіт?

Восени 1936 року Падалку викрала група НКВС. Були конфісковані картини, знищений його особистий архів.

Художника кинули до підвалів Жовтневого палацу, головної катівні енкаведистів у Києві. Він мужньо тримався на допитах, заперечував усі надумані звинувачення. Але врешті "зламався" через шантаж долями дружини й сина, підписавши все, що йому підсунули, не читаючи.

Наступного дня після оголошення вироку Падалку, Бойчука та Седляра розстріляли. Тіла з палацу нишком вивезли критими автівками до Биківнянського лісу.

Через кілька днів за «шпигунство та недонесення на чоловіка" заарештували і дружину Падалки, після чого вона понад 20 років провела на Колимі. А 14-річного сина органи НКВС відправили до дитячого будинку. І матір більше ніколи його не бачила...

Як повідомляла УМ, 135 років від дня народження Остапа Вишні.