День пам'яті художника та архітектора Василя Кричевського

У цей день, 15 листопада, 69 років тому відійшов у засвіти один із найталановитіших українських митців ХХ століття, представників «українського імпресіонізму», та одного зі "стовпів" українського мистецтва, за визначенням Святослава Гординського – Василь Кричевський.

Про це у понеділок нагадує Україна молода.

Його проект українського державного герба затвердила Українська Центральна Рада. Також його вважають творцем нового українського стилю в архітектурі - українського архітектурного модерну. Саме в цьому стилі за проектом митця було зведено будинок Полтавського земства, який віддтоді є чи не найкращим його зразком.

Народився Василь Кричевський на Харківщині. Свою мистецьку діяльність почав наприкінці 1890-х років і понад півсотні років життя присвятив мистецькій науковій та педагогічній роботі.

Творчість його була дуже різнобічна: самобутній маляр-пейзажист він одночасно виступав і як новатор в архітектурі, в ужитковому мистецтві та в оформленні театральних і кінематографічних вистав.

Загалом життєвий шлях та творча спадщина Василя Кричевського вражають своєю насиченістю та різноплановістю. За доби Української революції він був першим ректором Державної академії мистецтва в Києві, а пізніше був професором Архітектурного інституту і Мистецького інституту в Києві.

 Згодом керував мистецькою частиною у виробництві великих українських фільмів «Тарас Шевченко», «Тарас Трясило». «Борислав сміється» та «Звенигора» (1925 - 1927 рр.). У 1935-1936 рр. оформив фільм «Назар Стодоля», а в 1937 р. - перший в Україні кольоровий фільм «Сорочинський ярмарок». У 1940 р. у Києві була влаштована велика індивідуальна виставка його праць, яка мала 1055 (!) експонатів.

У роки Другої світової В.Кричевський переїздить до Львова, де також працює в сфері мистецтва та передає свої знання молодому поколінню, а звідти - до Німеччини. І вде звідти у 1949 році митець вирушає аж до Венесуели і оселяється в Каракасі. На жаль, там йому не довелося довго прожити. 15 листопада 1952 року він помер. Згодом його перепоховали на "Українському пантеоні" - цвинтарі св. Андрія в м.Баунд-Брук у Нью-Джерсі, США.

Як повідомляла УМ, пам’ятник українським героям Визвольної війни 1918-1921 рр.: отаманці Марусі (Олександрі Соколовській), її батькові та трьом братам-отаманам відкрили у місті Коростишів на Житомирщині у суботу, 13 листопада.