Інший погляд: про воєнний альбом Андрія Котлярчука «Звільнена Київщина»
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
Життєвий шлях та творча спадщина Василя Кричевського були дуже насиченими та різноплановими. (Фото: архіви)
У цей день, 15 листопада, 69 років тому відійшов у засвіти один із найталановитіших українських митців ХХ століття, представників «українського імпресіонізму», та одного зі "стовпів" українського мистецтва, за визначенням Святослава Гординського – Василь Кричевський.
Про це у понеділок нагадує Україна молода.
Його проект українського державного герба затвердила Українська Центральна Рада. Також його вважають творцем нового українського стилю в архітектурі - українського архітектурного модерну. Саме в цьому стилі за проектом митця було зведено будинок Полтавського земства, який віддтоді є чи не найкращим його зразком.
Народився Василь Кричевський на Харківщині. Свою мистецьку діяльність почав наприкінці 1890-х років і понад півсотні років життя присвятив мистецькій науковій та педагогічній роботі.
Творчість його була дуже різнобічна: самобутній маляр-пейзажист він одночасно виступав і як новатор в архітектурі, в ужитковому мистецтві та в оформленні театральних і кінематографічних вистав.
Загалом життєвий шлях та творча спадщина Василя Кричевського вражають своєю насиченістю та різноплановістю. За доби Української революції він був першим ректором Державної академії мистецтва в Києві, а пізніше був професором Архітектурного інституту і Мистецького інституту в Києві.
Згодом керував мистецькою частиною у виробництві великих українських фільмів «Тарас Шевченко», «Тарас Трясило». «Борислав сміється» та «Звенигора» (1925 - 1927 рр.). У 1935-1936 рр. оформив фільм «Назар Стодоля», а в 1937 р. - перший в Україні кольоровий фільм «Сорочинський ярмарок». У 1940 р. у Києві була влаштована велика індивідуальна виставка його праць, яка мала 1055 (!) експонатів.
У роки Другої світової В.Кричевський переїздить до Львова, де також працює в сфері мистецтва та передає свої знання молодому поколінню, а звідти - до Німеччини. І вде звідти у 1949 році митець вирушає аж до Венесуели і оселяється в Каракасі. На жаль, там йому не довелося довго прожити. 15 листопада 1952 року він помер. Згодом його перепоховали на "Українському пантеоні" - цвинтарі св. Андрія в м.Баунд-Брук у Нью-Джерсі, США.
Як повідомляла УМ, пам’ятник українським героям Визвольної війни 1918-1921 рр.: отаманці Марусі (Олександрі Соколовській), її батькові та трьом братам-отаманам відкрили у місті Коростишів на Житомирщині у суботу, 13 листопада.
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
Створену Кременецько-Почаївским державним історико-архітектурним заповідником за дорученням Міністерства культури та стратегічних комунікацій інвентаризаційну комісію - не допустили до роботи представники Свято-Успенської Почаївської лаври. >>
Список із 25 об’єктів світу, що потребують збереження оприлюднив Всесвітній фонд пам’яток (World Monuments Fund, WMF). Серед об'єктів, що увійшли до переліку на 2025 рік – столичний Будинок вчителя, турецьке місто Антак'я, історична міська структура Гази та Місяць. >>
«Я зрозумів, що мушу бути українофілом – це я зрозумів цілком свідомо. І от я жадібно ухопився за українство. Кожнісіньку вільну від «офіційних занять» часину я присвячував Україні. Перша ознака національності є мова – я й нею найперше заклопотався», - писав Агатангел Кримський. >>
Один з найвідоміших українських театральних режисерів — Давид Петросян — представив прем’єру на сцені Національного театру імені Марії Заньковецької у Львові. >>
Благодійний фонд «МХП-Громаді» та Український культурний фонд оголосили про запуск нового грантового конкурсу «Культура у фокусі громад» із фінансуванням від 500 тис. до 1 млн грн на культурні проєкти. >>