Поліграф: що нам іще бреше ШІ?
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Олег Панюта з донькою.
Прикриваючись процесами децентралізації, у непоодиноких районах більшості областей ще з осені органи місцевої влади почали видавати розпорядження про ліквідацію закладів культури, зокрема бібліотек, і звільняти працівників.
«Україна молода» уже надрукувала кілька матеріалів про такі випадки.
Ми вирішили також звернутися за коментарями до відомих людей і лідерів думок, які підтримують існування осередків культури, бо бібліотеки й дитячі мистецькі школи по особливому важливі у населених пунктах, що знаходяться далі від великих міст.
Олег ПАНЮТА, журналіст, ведучий щотижневика «Сьогодні. Підсумки» на телеканалі «Україна», уродженець Джанкоя (Крим), раніше, зокрема, обіймав посаду віце-президента з інформаційної політики Національної телекомпанії України; батько двох дітей:
- Моя любов до книжок почалася з трьох років - батьки садили на пухову подушку, обкладали яскравими казками і залишали під бабусиним доглядом. Кажуть - міг годинами гортати сторінки, не відволікаючись на навколишню метушню.
Потім була шкільна бібліотека, де міг пропадати не лише на уроках, а й на канікулах, допомагаючи сортувати підручники, розставляти літературу по поличках, приймати нові книжки, штампуючи першу та сімнадяту сторінки.
Це - незабутні враження, коли ти перший відкриваєш новісінький примірник, вдихаеш дивовижний запах паперу та фарби, а разом з ним - маленьку часточку розуму, який відкладається в голові з кожною перегорнутою сторінкою.
Мої діти так само читають книжки, і примустити до читання неможливо. Лише - власний приклад, хоч нині і не так багато доводиться читати саме книжок, у теперішньому вирі інформації.
Та забирати у людей можливіть доторкнутися до книги, це - злочин. Книги - то глибина знань, освіченість людей, можливість переступити через швидкоплинність сьогодення і відкрити для себе вічні істини. І цього чиновники хочуть позбавити народ? Ганьба та сором тим, хто за гроші платників податків, наші з вами гроші, думає, що має право на такі рішення.
За таке треба не лише давати по руках, а гнати під три чорти - вибачте за такі слова у різдвяні дні! Не можна дозволити місцевим бюрократам занапастити культурні осередки. Вимагайте від депутатів та чиновників не лише не чіпати бібліотек, а й знайти кошти на їхній розвиток, поповнення книжкового фонду, осучаснення через комп’ютеризацію та підвищення професійного рівня бібліотекарів.
Як повідомляла «УМ», 15-річна активістка, учасниця і переможниця багатьох літературних конкурсів Аліна Шевченко з міста Олександрія намагається самотужки врятувати районну бібліотеку імені Дмитра Чижевського від ліквідації.
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Уже 20 серпня вся країна заспіває легендарну пісню «Червона рута» разом з найпопулярнішими українськими акторами: Станіславом Бокланом, Олександром Рудинським, Катериною Кузнецовою, Романом Луцьким, В?ячеславом Довженком, Юрієм Горбуновим, Лілією Ребрик. >>
З Богданом Бринським, живописцем із Івана-Франківська, ми знайомі вже чимало часу і щоразу після зустрічі з ним, після його захоплюючих розповідей про себе, про свій родовід, про людей, з якими він знався за свої роки, я казала собі: >>
У той час, коли мільйони українців розкидані по різних континентах, особливе значення займає українська пісня — як символ пам’яті, єдності та любові до Батьківщини. >>
«Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!» — мистецький проєкт з такою назвою відбудеться цього тижня у Софії Київській у межах чотириденного уже дев’ятого міжнародного фестивалю високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage. >>
Сьогоднішня розмова – не про якийсь бестселер чи наближення до нього. >>